Що сталося у 1971 році і чому це так важливо для криптовалют?
Щоб відновити світову економіку, яка сильно постраждала через Другу Світову війну, в 1944 році представники 44 держав, які входили до Антигітлерівської коаліції, ухвалили угоду про нову валютну систему, названу Бреттон-Вудською за місцем проведення конференції.
В основі нової системи була фіксована вартість золота ($35 за тройську унцію) та тверді курси валют країн-учасниць, встановлені стосовно ключової валюти — долара США. Прив’язка була зумовлена тим, що вже тоді економіка Сполучених Штатів була найбільшою і найменше постраждала від війни.
У США зберігалася приблизно половина світових запасів золота. Хоча Бреттон-Вудська система змінила систему золотого стандарту, вона багато в чому була його продовженням: вартість валют була забезпечена запасами золота.
Нова система гарантувала конвертованість долара та зробила його світовою резервною валютою. Завдяки цьому та іншим заходам післявоєнна економіка змогла повністю відновитись до початку 1950-х і продовжила швидко зростати. На Заході цей період довжиною приблизно 25 років назвали «повоєнним економічним дивом».
Упродовж цього часу у світі зберігався високий попит на долари. Щоб задовольнити цей попит, Федеральна резервна система США (ФРС) друкувала гроші швидше, ніж зростав обсяг золота в резервах. Крім того, з початку 1960-х Сполучені Штати все активніше залучалися до війни у В’єтнамі, що вимагало підвищити державні витрати — їх також частково покривали за рахунок «друкарського верстата».
До 1969 року, коли президентом США став Річард Ніксон, загальна емісія долара перевищувала забезпечення у золоті вчетверо. За словами професора Єльського університету Джеффрі Гартнера, який написав книгу про подальші події, у керівництві країни всерйоз побоювалися економічної дестабілізації. Крім того, «сильний долар» робив експорт товарів із США дуже дорогим. У травні 1971 року з Бреттон-Вудської системи вийшла ФРН, а пізніше і Швейцарія. Інші країни також почали поступово обмінювати американську валюту золотом.
На початку серпня 1971 року Конгрес США рекомендував провести девальвацію долара. Саме це рішення протягом деякого часу вже таємно готували до адміністрації Ніксона. 15 серпня американський президент записав звернення до нації, в якому повідомив про відв’язування долара від золота. Ця подія отримала назву «Ніксонівський шок».
«Що це рішення означає для вас? <…> Якщо ви хочете купити іноземний автомобіль або поїхати за кордон, ринкові умови можуть призвести до того, що на долари можна буде купити трохи менше. Але якщо ви серед абсолютної більшості американців, які купують продукти, виготовлені в Америці, ваш долар буде коштувати стільки ж завтра, скільки й сьогодні», — зокрема сказав Ніксон у своїй промові.
Наслідки Ніксонівського шоку та Рейганоміка
Головним наслідком відмови від «золотого стандарту» стала поява глобального ринку національних валют та вільних обмінних курсів грошей. Центральні банки отримали можливість проводити набагато гнучкішу грошово-кредитну політику, зокрема масштабно друкувати гроші для вирішення проблем держави та економіки.
Нова грошова система проявила себе на початку 1980-х років, після того як Рейган проголосив неолібералізм в економіці та неоконсерватизм у політиці.
Протягом 1970-х США та країни Заходу вразила стагфляція — послідовне знецінення валюти за відсутності економічного зростання. Адміністрація Рейгана значно скоротила рівень податків, особливо для бізнесу — це було покликано збільшити інвестиції та скоротити рівень безробіття. Рейган активно скорочував держвитрати на соціальні програми, але водночас суттєво підвищив військовий бюджет та витрати на держапарат.
В результаті вдалося перемогти інфляцію та безробіття, проте зниження податкових надходжень та підвищення військових видатків призвело до різкого зростання дефіциту бюджету США, який активно покривали за рахунок нарощування національного боргу. У результаті до 1988-го його показник зріс утричі, а Сполучені Штати вперше за багато десятиліть перетворилися з найбільшого світового кредитора на найбільшого позичальника.
Рейганоміка мала й довгострокові соціально-економічні наслідки: реальні доходи продовжили падати, а соціальне розшарування стало різко зростати. Цей тренд не вдалося зупинити досі: у період із 1964 по 2018 роки. доходи американців із поправкою на інфляцію зросли лише на 10% .
Як криптовалюти пов’язані з остаточним скасуванням «золотого стандарту»
Багато дослідників публікацій Сатоші Накамото та його соратників сходяться на думці, що біткоін створювали під впливом Австрійської школи економіки та її послідовників. У своїх повідомленнях на форумах і листах майбутні творці криптовалюти згадували таких економістів як Людвіг фон Мізес, який підтримував золотий стандарт і виступав проти принципу часткового банківського резервування. Також творець біткоїну черпав натхнення, ймовірно, були Фрідріх Хайєк, який розвивав концепцію приватних грошей, та Мюррей Ротбард.
Біткоїн став відповіддю на фінансову кризу 2008 року та обрані способи боротьби з нею. Тоді влада Сполучених Штатів та інших країн вперше застосувала політику «кількісного пом’якшення»: центральні банки скуповували проблемні боргові інструменти за рахунок масштабної емісії валюти, зберігаючи при цьому низькі відсоткові ставки. Створювався ризик гіперінфляції, якої все ж таки вдалося уникнути.
«Ключова проблема традиційних валют — довіра, яка потрібна для їхньої роботи. Центральному банку треба довіряти в тому, що він не девальвує валюту, але історія фіатних грошей сповнена порушень цієї довіри. Банкам потрібно довіряти, щоб зберігати там гроші та передавати їх, але ті використовують їх для позик, повторюючи кредитні бульбашки, залишаючи лише малу частину в резервах», — писав Накамото .
Простіше кажучи, криптовалюта є відповіддю на проблеми нової грошової системи, яка призвела до довгострокових негативних ефектів. А точкою відліку цієї нової системи став Ніксонівський шок 1971 року. Такий погляд у криптоспільноті популяризували автори сайту WTF Happened In 1971, які опублікували про нього безліч графіків, присвячених тим чи іншим суспільно-економічним трендам у США. Ось один із графіків:
Концепція критики
Незважаючи на негативне ставлення до скасування «золотого стандарту», у науковій спільноті загалом позитивно сприймають рішення, ухвалене Ніксоном у 1971 році. Опитування професійних економістів, проведене в 2012 році, показало, що жоден з них не бачить повернення золотого стандарту як спосіб покращити економічну систему.
Крім того, не доведено прямого зв’язку між зміною грошової системи, з одного боку, і зростанням нерівності та стагнацією, з іншого. Автори сайту WTF Happened In 1971 показали кореляцію, але не причинно-наслідковий зв’язок, що часто плутають. В одному із коментарів вони навіть визнали, що їхній проект — скоріше спроба поставити питання, а не відповісти на нього, а сайт — мем. Зрештою, рівень життя як на Заході, так і у світі загалом після 1971 року не впав, а значно зріс.