SOAP, WSDL і трохи Python: створюємо веб-сервіс крок за кроком

У світі REST API часто забувають про інший стандарт — SOAP. Цей протокол і досі широко використовується у великих організаціях, банках, телекомі та державному секторі. У цій статті ми розглянемо, як створити SOAP веб-сервіс на Python, використовуючи бібліотеку Spyne, і як працює WSDL-файл.

Що таке SOAP і WSDL?

  • SOAP (Simple Object Access Protocol) — це протокол обміну структурованими повідомленнями, зазвичай у форматі XML. Він формалізує передачу даних через HTTP або SMTP.
  • WSDL (Web Services Description Language) — це XML-файл, який описує доступні методи веб-сервісу, типи параметрів, структури запитів і відповідей.

Коли варто використовувати SOAP?

SOAP ідеально підходить для:

  • контрактно-орієнтованих API;
  • інтеграції зі сторонніми системами;
  • високого рівня безпеки (WS-Security);
  • складних типів даних та операцій.

Встановлення бібліотек

Для Python одним з найзручніших рішень є Spyne. Встановімо:

pip install spyne lxml

Створення простого SOAP-сервісу

from spyne import Application, rpc, ServiceBase, Integer, Unicode
from spyne.protocol.soap import Soap11
from spyne.server.wsgi import WsgiApplication

class HelloWorldService(ServiceBase):
    @rpc(Unicode, Integer, _returns=Unicode)
    def say_hello(ctx, name, times):
        return u' '.join([f"Привіт, {name}!" for _ in range(times)])

application = Application([
    HelloWorldService
],
    tns='spyne.examples.hello',
    in_protocol=Soap11(validator='lxml'),
    out_protocol=Soap11()
)

if __name__ == '__main__':
    from wsgiref.simple_server import make_server
    wsgi_app = WsgiApplication(application)
    server = make_server('127.0.0.1', 8000, wsgi_app)
    print("Сервер працює на http://127.0.0.1:8000")
    server.serve_forever()

Отримання WSDL

Після запуску сервера ви можете перейти на:

http://127.0.0.1:8000/?wsdl

Ви побачите WSDL-документ, який описує ваш веб-сервіс. Його можуть використовувати інші системи або розробники для автоматичної генерації клієнтів.

Тестування SOAP-сервісу

Для тестування можна використовувати Postman або SoapUI. У запиті потрібно вказати правильний SOAP Envelope:

<soapenv:Envelope xmlns:soapenv="http://schemas.xmlsoap.org/soap/envelope/" xmlns:spy="spyne.examples.hello">
   <soapenv:Header/>
   <soapenv:Body>
      <spy:say_hello>
         <spy:name>Світ</spy:name>
         <spy:times>2</spy:times>
      </spy:say_hello>
   </soapenv:Body>
</soapenv:Envelope>

Висновок

SOAP — це не архаїзм, а потужний інструмент, який досі актуальний у багатьох сферах. Завдяки бібліотеці Spyne ми можемо легко створити повноцінний SOAP-сервіс на Python із доступом до WSDL, підтримкою XML і серіалізацією/десеріалізацією складних типів.

Налаштування Jest та React Testing Library: покроковий посібник для React та Next.js проектів

Тестування — це важлива частина життєвого циклу будь-якого застосунку. У світі React і Next.js найпопулярнішими інструментами для цього є Jest і React Testing Library. Цей гайд допоможе вам налаштувати тестове середовище швидко, правильно і з урахуванням кращих практик.

Чому саме Jest і React Testing Library?

  • Jest — це фреймворк для тестування, який ідеально підходить для проектів на JavaScript/TypeScript. Має вбудований тест-раннер, мокінг, покриття та підтримку таймерів.
  • React Testing Library (RTL) — зосереджена на тестуванні поведінки користувача, а не реалізації компонентів. Це підхід, близький до реального використання.

Підготовка проекту

Для Create React App (CRA)

CRA має Jest і RTL з коробки. Але якщо у вас Next.js, потрібно налаштовувати вручну.

Для Next.js проекту

  1. Встановлюємо залежності:
npm install --save-dev jest @testing-library/react @testing-library/jest-dom babel-jest identity-obj-proxy @testing-library/user-event
  1. Додаємо конфігураційний файл jest.config.js:
const nextJest = require('next/jest');
const createJestConfig = nextJest({ dir: './' });

const customJestConfig = {
  setupFilesAfterEnv: ['<rootDir>/jest.setup.js'],
  moduleNameMapper: {
    '^@/(.*)$': '<rootDir>/src/$1',
    '\\.(css|less|scss|sass)$': 'identity-obj-proxy',
  },
  testEnvironment: 'jsdom',
};

module.exports = createJestConfig(customJestConfig);
  1. Створюємо файл jest.setup.js:
import '@testing-library/jest-dom';
  1. (Необов’язково) Якщо використовуєте TypeScript, додайте типи у tsconfig.json:
{
  "compilerOptions": {
    "types": ["jest", "@testing-library/jest-dom"]
  }
}

Написання першого тесту

Компонент (наприклад Button.jsx):

export default function Button({ onClick, children }) {
  return <button onClick={onClick}>{children}</button>;
}

Тест (Button.test.jsx):

import { render, screen, fireEvent } from '@testing-library/react';
import Button from './Button';

test('натискає кнопку', () => {
  const handleClick = jest.fn();
  render(<Button onClick={handleClick}>Натисни мене</Button>);

  const button = screen.getByText('Натисни мене');
  fireEvent.click(button);

  expect(handleClick).toHaveBeenCalledTimes(1);
});

Корисні поради

  • Використовуйте userEvent замість fireEvent для ближчої симуляції поведінки користувача.
  • Ізолюйте кожен тест, очищаючи рендер через afterEach(cleanup) (автоматично робиться RTL).
  • Пишіть тести як користувач — через getByRole, getByText, getByLabelText.

Висновок

Jest та React Testing Library — це потужна пара для побудови надійних UI-тестів. Вони дозволяють не тільки перевіряти, чи працює компонент, а й гарантувати, що користувацький досвід відповідає очікуванням. Якщо ви використовуєте Next.js — трошки більше налаштування, але результат того вартий. Тестуйте не реалізацію, а поведінку — і ваші додатки будуть стабільними.

Що таке OP_RETURN і як він дозволяє зберігати дані в мережі біткоїну?

У світі блокчейну, де все побудовано навколо прозорості, безпеки та незмінності, можливість зберігати довільні дані безпосередньо у ланцюжку викликає великий інтерес. Одним із механізмів, що дозволяє це зробити у мережі біткоїну, є OP_RETURN. Ця інструкція відкриває двері до таких застосувань, як запис хешів документів, створення NFT, реєстрація цифрових підписів або навіть передача коротких повідомлень у сам блокчейн.

Що таке OP_RETURN?

OP_RETURN — це спеціальний оператор у мові сценаріїв Bitcoin Script, яка використовується для обробки транзакцій. Його головна особливість — він позначає, що вихід транзакції не має фінансової цінності і його не можна витратити. Саме тому він ідеально підходить для вбудовування метаданих.

Оператор дозволяє додати до 80 байтів (раніше — 40) довільних даних у транзакцію. Це можуть бути хеші, текстові рядки, або структуровані дані, які потім можна аналізувати за допомогою сторонніх сервісів.

Як це працює?

Створюючи транзакцію з виходом, який містить OP_RETURN, користувач вказує інструкцію та додає байти інформації. Наприклад, скрипт може виглядати так:

OP_RETURN 48656c6c6f2c20426974636f696e21

Це шістнадцяткове кодування фрази “Hello, Bitcoin!”. Після публікації транзакції в мережі ці дані залишаються у блокчейні назавжди — незмінними й публічними.

Навіщо це потрібно?

  • Запис хешів файлів чи договорів — ви можете створити доказ існування даного документу на певну дату
  • Цифрові сертифікати та NFT — метадані, що підтверджують право власності
  • Службові мітки — ідентифікатори транзакцій або маркування в DeFi-системах
  • Комунікація у ланцюжку — хоч і не рекомендовано, але використовувалось для коротких повідомлень

Переваги використання OP_RETURN

  • ✅ Проста реалізація з бібліотеками, як-от bitcoinjs-lib
  • ✅ Безпечне зберігання, бо такі виходи не витрачаються
  • ✅ Дешевше, ніж зловживання скриптами типу P2PKH для даних

Обмеження та критика

  • ❌ Обмеження на розмір — 80 байтів це не так багато
  • ❌ Дані залишаються назавжди — їх не можна видалити
  • ❌ Деякі майнери не включають транзакції з OP_RETURN, якщо вони не містять винагороди

Практичний приклад (JS + bitcoinjs-lib)

const bitcoin = require("bitcoinjs-lib");
const data = Buffer.from("Hello, Bitcoin!", "utf8");
const embed = bitcoin.payments.embed({ data: [data] });
console.log(embed.output.toString("hex"));

Цей код створює вихід OP_RETURN з текстом. Далі його можна додати до транзакції та підписати.

Висновок

OP_RETURN — це потужний, але обмежений інструмент для запису публічних даних у мережу біткоїну. Він не створений для масового зберігання, але ідеально підходить для ситуацій, де потрібна прозорість, простота і незмінність. Якщо вам потрібно «викарбувати» щось назавжди у блокчейні — OP_RETURN саме те, що треба.

Як створити просте API? Express + Prisma

У сучасній веб-розробці створення API — це базовий навик. І якщо ви хочете побудувати просте, швидке та типобезпечне API — поєднання Express і Prisma буде чудовим вибором. У цій статті розглянемо покроково, як створити свій перший API на Node.js із використанням цих інструментів.

Що таке Express?

Express — це мінімалістичний веб-фреймворк для Node.js. Він дозволяє легко створювати маршрути, обробники запитів і сервери.

Що таке Prisma?

Prisma — це ORM (Object-Relational Mapping), яка спрощує взаємодію з базами даних. Вона дозволяє працювати з SQL-базами (PostgreSQL, MySQL, SQLite тощо) через JavaScript/TypeScript API.

Початок роботи: ініціалізація проєкту

mkdir express-prisma-api && cd express-prisma-api
npm init -y
npm install express prisma @prisma/client
npx prisma init

Налаштування бази даних (SQLite)

В prisma/schema.prisma:

datasource db {
  provider = "sqlite"
  url      = "file:./dev.db"
}

generator client {
  provider = "prisma-client-js"
}

model Post {
  id        Int      @id @default(autoincrement())
  title     String
  content   String?
  published Boolean  @default(false)
  createdAt DateTime @default(now())
}

Тепер виконаємо міграцію:

npx prisma migrate dev --name init

Створення базового Express-сервера

const express = require("express");
const { PrismaClient } = require("@prisma/client");

const app = express();
const prisma = new PrismaClient();

app.use(express.json());

app.get("/posts", async (req, res) => {
  const posts = await prisma.post.findMany();
  res.json(posts);
});

app.post("/posts", async (req, res) => {
  const { title, content } = req.body;
  const post = await prisma.post.create({
    data: {
      title,
      content
    }
  });
  res.status(201).json(post);
});

app.listen(3000, () => {
  console.log("Server is running on http://localhost:3000");
});

Тестування API

  • GET /posts — отримаєте список усіх постів
  • POST /posts з тілом:
{
  "title": "Мій перший пост",
  "content": "Вітаю у Prisma + Express!"
}

Висновок

Зв’язка Express і Prisma дозволяє швидко створити надійне REST API з типобезпечною ORM. Цей стек ідеально підходить як для прототипування, так і для невеликих продакшен-проєктів. Далі ви можете додати валідацію, аутентифікацію, пагінацію, або перейти до використання TypeScript — усе залежить від ваших потреб.

Складнощі при створенні інфраструктурних схем у веб-розробці

Уявіть, що ви хочете пояснити новому колезі, як влаштована ваша веб-інфраструктура. Ви відкриваєте діаграму… і розумієте, що навіть самі в ній заплутались. Створення інфраструктурної схеми — це не просто малювання стрілочок між сервером і клієнтом. Це спроба узагальнити складну, динамічну систему у зрозумілому, точному й актуальному вигляді. І ось тут починаються труднощі.

Відсутність єдиного стандарту

Веб-розробка швидко еволюціонує, а з нею — і підходи до побудови архітектури. Хтось працює з monorepo, хтось — із microservices, інші ж інтегрують serverless або edge-computing рішення. Зобразити таку різноманітність в уніфікованій схемі — непросте завдання.

Баланс між деталізацією і простотою

Одна з головних дилем: як знайти золоту середину між занадто спрощеною і занадто складною діаграмою? Якщо показати лише загальні блоки, вона втратить практичну цінність. Якщо зануритися в кожен дрібний сервіс чи queue — зникне читабельність.

Постійні зміни в інфраструктурі

Сучасні веб-проекти — це живі організми. Нові мікросервіси додаються, старі депрекейтяться, компоненти змінюють свої ролі. Тримати схему в актуальному стані — окрема задача, яка часто відкладається «на потім».

Інструментальні обмеження

Популярні сервіси типу Lucidchart, Miro, або навіть draw.io — хороші, але мають обмеження. Наприклад, не всі підтримують автоматичну генерацію з коду або інтеграцію з Terraform/Infrastructure as Code. Ручне оновлення схеми — рутинно і неефективно.

Командне розуміння та конвенції

У команді можуть бути різні уявлення про те, що саме треба показувати. Для девопсів важлива інфраструктура серверів, для фронтенду — CDN та API, для аналітики — потоки даних. Без чіткої угоди складно побудувати схему, яка задовольняє всіх.

Безпека та документація

Часто інфраструктурні схеми містять чутливу інформацію: URL, токени, назви серверів. Публікувати такі дані небезпечно, а приховати — значить зробити схему менш корисною. Потрібно вміти розділяти внутрішні і зовнішні версії діаграм.

Як полегшити процес

  • Використовуйте модульні схеми: окремо для фронтенду, бекенду, CI/CD, мережі
  • Створіть шаблони: єдині умовні позначення, кольори, рівень деталізації
  • Інтегруйте з IaC: спробуйте d2, Diagrams (Python) або Structurizr
  • Регулярно ревізуйте: зберіть фідбек від команди, оновлюйте схеми під час спринтів

Висновок

Інфраструктурні схеми — це не просто документація, а важлива частина розуміння та спільної роботи над проектом. Так, створення такої схеми — складний процес, але він окупається сторицею: пришвидшує онбординг, спрощує дебаг, покращує комунікацію. І навіть якщо ваша перша схема буде недосконалою — краще мати хоча б одну, ніж жодної.

Postman + Newman: швидкий старт API-автотестів на практиці

Автоматизоване тестування API — важлива частина сучасної розробки. Це не лише про перевірку відповідей від серверу, а й про контроль стабільності, безпеки та продуктивності. Якщо ви шукаєте простий спосіб почати з API-тестів — зв’язка Postman + Newman стане ідеальним стартом.

Що таке Postman?

Postman — популярний інструмент для роботи з API. Він дозволяє:

  • Створювати та зберігати HTTP-запити
  • Перевіряти відповіді від API
  • Організовувати колекції запитів
  • Писати автотести за допомогою JavaScript

Для новачка — це зручна точка входу. Для досвідченого — потужна платформа з можливістю інтеграції у CI/CD.

Що таке Newman?

Newman — це CLI-інструмент від команди Postman. Він дозволяє запускати колекції Postman з автотестами у терміналі, автоматизувати їх виконання на сервері чи в CI-пайплайнах.

Встановлення

npm install -g newman

Як створити автотест у Postman?

  1. Створіть нову колекцію.
  2. Додайте запит (наприклад, GET https://api.example.com/users).
  3. Перейдіть у вкладку Tests та напишіть простий скрипт:
pm.test("Статус-код має бути 200", function () {
  pm.response.to.have.status(200);
});
  1. Збережіть колекцію.

Експорт та запуск з Newman

  1. Натисніть на три крапки поруч із колекцією → Export → збережіть як JSON.
  2. Запустіть через Newman:
newman run my-collection.json

Newman покаже результати прямо в терміналі. Ви побачите, які тести пройшли, а які — ні.

Інтеграція з CI/CD

Postman + Newman легко інтегруються у пайплайни:

  • GitHub Actions: запускати тести при кожному push
  • GitLab CI/CD: валідація API перед деплоєм
  • Jenkins: частина smoke-тестів

Приклад для GitHub Actions

jobs:
  test-api:
    runs-on: ubuntu-latest
    steps:
      - uses: actions/checkout@v3
      - name: Install Newman
        run: npm install -g newman
      - name: Run API tests
        run: newman run ./tests/collection.json

Поради для ефективної роботи

  • Структуруйте колекції: групуйте запити за модулями
  • Використовуйте змінні середовища для URL, токенів
  • Додавайте pre-request скрипти для авторизації
  • Використовуйте репортери (--reporters html) для візуалізації результатів

Висновок

Postman і Newman — це зручний і доступний спосіб почати автоматизоване тестування API. Вони не вимагають великих знань у програмуванні, але дозволяють масштабувати рішення до рівня CI/CD. Якщо ви хочете швидко отримати цінність від автотестів — спробуйте цей дует уже сьогодні.

Як набиратися досвіду у JavaScript-розробці у 2025 році

JavaScript залишається серцем сучасного вебу й надалі еволюціонує. Але з кожним роком стає дедалі складніше зробити перші кроки в розробці: нові фреймворки, інструменти, стандарти. У 2025 році, щоб не відстати і здобути справжній досвід у JavaScript, потрібно діяти стратегічно. У цій статті — практичні поради, як розвивати свої навички ефективно та цікаво.

Вибір напряму: фронтенд, бекенд або фулстек

Почніть з того, щоб визначити свій фокус. У 2025 JavaScript однаково актуальний як у браузері, так і на сервері. Якщо вас приваблює створення інтерфейсів — обирайте фронтенд (React, Vue, Angular). Любите архітектуру та роботу з базами даних? Почніть з Node.js. Або спробуйте фулстек — але поступово.

Побудова портфоліо: реальні проєкти замість «todo list»

Спробуйте створити щось практичне, що вирішує реальні проблеми:

  • трекер звичок
  • інтерактивний дашборд
  • бот для Telegram чи Discord
  • API для мобільного застосунку

Важливо не просто зробити, а ще й задокументувати проєкт, залити на GitHub, додати README та, бажано, деплоїти його (наприклад, через Vercel чи Render).

Вивчення сучасного стека: інструменти 2025 року

JavaScript-екосистема розвивається дуже швидко. У 2025 році важливо орієнтуватись на такі інструменти:

  • React Server Components, Remix, Next.js 14+ — для сучасного SSR/SSG
  • TypeScript — майже стандарт де-факто
  • Vite або Bun — заміна Webpack у багатьох проектах
  • Vitest або Jest — для тестування
  • Playwright — для е2е тестів
  • ESLint + Prettier або ESLint Stylistic — для форматування

Контрибуція в Open Source

Відмінний спосіб не лише набрати досвіду, але й попрацювати у справжніх командах. Почніть з репозиторіїв з позначками good first issue, вивчайте структуру проекту, питайте. Ви отримаєте досвід роботи в команді, код-рев’ю і, можливо, нові кар’єрні можливості.

Участь у хакатонах та онлайн-курсах

Багато компаній та спільнот організовують регулярні хакатони. Це чудова нагода прокачати навички швидкої розробки, навчитись працювати в команді, а ще — виграти призи чи знайти співрозробників. Додатково — онлайн-курси (FrontendMasters, Udemy, freeCodeCamp) залишаються цінним джерелом знань.

Ведення блогу чи участь у спільнотах

Написання статей — не лише для експертів. Коли ви пояснюєте щось іншому, краще розумієте тему самі. Крім того, це створює ваш особистий бренд, покращує пошукову видимість у Google, і часто служить як резюме.

СЕО порада: як виділятись у 2025 році

Щоб ваші проекти чи статті бачили роботодавці:

  • Використовуйте релевантні ключові слова (JavaScript 2025, React, Fullstack, Web development)
  • Додавайте теги до репозиторіїв
  • Створіть профіль на platforms.dev, dev.to, Medium або LinkedIn
  • Забезпечте швидке завантаження портфоліо-сайту (PageSpeed)

Висновок

У 2025 році JavaScript — це більше, ніж просто мова. Це повноцінна платформа для створення всього: від простих інтерфейсів до складних серверних систем. Щоб стати справжнім професіоналом, не обов’язково мати роки досвіду — головне — активність, цікавість і реальна практика. Зробіть перший крок сьогодні — і досвід сам вас знайде.

Стрілочна функції в JavaScript: швидко, просто і без проблем

JavaScript постійно розвивається, і одна з найулюбленіших сучасних фішок розробників — це стрілочні функції (arrow functions). Їх легко писати, вони виглядають лаконічно і дають кілька важливих переваг над традиційними функціональними виразами. Давайте розберемося, що це таке, коли їх використовувати і як уникнути типових помилок.

Що таке стрілочна функція?

Це коротший синтаксис для запису функції, представлений у ECMAScript 6 (ES6):

// Звичайна функція
function add(a, b) {
  return a + b;
}

// Стрілочна функція
const add = (a, b) => a + b;

Як бачимо, стрілочна функція займає менше місця і читається швидше.

Основні переваги

1. Лаконічність

Ви можете зменшити кількість коду, що особливо зручно для однорядкових виразів.

const square = x => x * x;

2. Не мають власного this

Це найважливіша відмінність. Стрілочні функції не створюють нового контексту this, а “успадковують” його від оточення. Це корисно в колбеках і методах:

class Timer {
  seconds = 0;
  start() {
    setInterval(() => {
      this.seconds++;
      console.log(this.seconds);
    }, 1000);
  }
}

У звичайній функції this посилався б на глобальний об’єкт, і this.seconds++ не працювало б.

3. Не мають arguments

У стрілочних функціях немає власного об’єкта arguments. Якщо вам потрібно працювати з аргументами, краще використати rest-параметри:

const sum = (...args) => args.reduce((a, b) => a + b);

Потенційні проблеми

Не можна використовувати як методи об’єкта

const user = {
  name: "Анна",
  sayHi: () => {
    console.log(`Привіт, я ${this.name}`); // undefined
  }
};

this тут не буде вказувати на об’єкт user. Використовуйте звичайну функцію для методів класів або об’єктів.

Не підходять для конструкторів

Стрілочні функції не мають власного this, тому їх не можна використовувати як конструктори:

const Person = (name) => {
  this.name = name; // Помилка
};

Де їх варто використовувати

  • В коротких функціях з простим обчисленням
  • У методах масивів: map, filter, reduce
  • У колбеках таймерів, обробників подій (якщо не потрібен власний this)
  • У React-компонентах як функції без стану

Висновок

Стрілочні функції — це чудовий інструмент сучасного JavaScript, що дозволяє писати код швидше та чистіше. Вони не замінюють звичайні функції повністю, але є ідеальними для більшості повсякденних задач. Головне — пам’ятати про особливості this і не використовувати їх там, де потрібна динамічна прив’язка контексту.

Пишіть коротко, пишіть чисто — обирайте стрілочки!

Юніт-тести — марнування часу чи суперсила розробника?

Світ розробки ділиться на два табори: ті, хто обожнює писати юніт-тести, і ті, хто вважає їх непотрібною бюрократією. Де ж правда? Спробуймо розібратися, чи є юніт-тестування справжньою суперсилою розробника, чи це лише витрата дорогоцінного часу.

Що таке юніт-тестування?

Юніт-тестування — це метод перевірки роботи окремих “юнтів” коду: функцій, методів, класів. Ідея проста: якщо кожен маленький компонент працює правильно — уся система буде надійною. Юніт-тести пишуться зазвичай окремо від основного коду і запускаються автоматично.

Аргументи «за»: чому юніт-тести — це суперсила

1. Рефакторинг без страху

Юніт-тести — це ваша сітка безпеки. З їх допомогою можна вносити зміни у код, не боячись зламати щось важливе. Якщо всі тести проходять — значить, система працює.

2. Швидке виявлення помилок

Замість чекати скарг від користувачів, ви отримуєте сигнал про проблему одразу після зміни в коді. Це економить час і репутацію.

3. Документація в дії

Хороший набір тестів пояснює, як повинен працювати ваш код. Новий розробник в команді швидко зрозуміє логіку, подивившись на тести.

4. Підвищення впевненості

Коли є 100% покриття критичної логіки, будь-яка зміна не викликає паніки. Ви знаєте, що система захищена.

Аргументи «проти»: чому деякі вважають це марнуванням часу

1. Зайва бюрократія

У стартапах або при швидкому MVP часто потрібно запускатись “вчора”. Тут юніт-тести здаються розкішшю.

2. Погано написані тести

Якщо тести дублюють логіку або постійно ламаються при незначних змінах, вони перетворюються на тягар.

3. Не завжди варті зусиль

Інколи написання юніт-тестів на тривіальний код займає більше часу, ніж сам код. У таких випадках інші види тестування можуть бути ефективнішими.

Компроміс: розумне тестування

Як і з будь-яким інструментом, головне — знати, коли і як застосовувати юніт-тести. Не потрібно прагнути до 100% покриття, якщо це не має практичного сенсу. Тестуйте критичну бізнес-логіку, обробку помилок, складні алгоритми. Менше — але якісніше.

Інструменти для юніт-тестування

  • JavaScript: Jest, Mocha, Vitest
  • Python: pytest, unittest
  • Java: JUnit
  • C#: xUnit, NUnit

Висновок

Юніт-тестування — це не панацея, але й точно не марнування часу. Це інструмент, який, при правильному використанні, дає розробнику суперсилу: впевненість, швидкість, масштабованість. Головне — не впадати в крайнощі і пам’ятати: тести — це про якість, а не про кількість.

Хороший юніт-тест — це як супергеройський щит: його не видно, але він рятує вас у критичний момент.

Коротка історія JavaScript: 30 років еволюції

У 2025 році JavaScript святкує своє 30-річчя — мова, яка починалась як експеримент для взаємодії в браузері, сьогодні є одним з головних стовпів сучасного вебу. Як же JavaScript пройшов шлях від іграшкової мови до глобального стандарту фронтенду (та не тільки)?

Народження в Netscape (1995)

JavaScript був створений Бренданом Айком всього за 10 днів у компанії Netscape. Початкова назва мови була Mocha, згодом її перейменували в LiveScript, а врешті решт — у JavaScript, що було маркетинговим ходом: мова не має нічого спільного з Java, крім частини назви.

Перший реліз з’явився в браузері Netscape Navigator 2.0 і був орієнтований на прості інтерактивні сценарії — обробка подій, прості анімації, перевірка форм.

Війни браузерів та стандартизація (1996–1999)

З появою Internet Explorer Microsoft створила власну версію JavaScript під назвою JScript. Ця “війна браузерів” призвела до фрагментації функціоналу й багатьох головних болей у розробників.

Щоб вирішити проблему несумісності, мову було стандартизовано як ECMAScript у 1997 році. З того часу ECMAScript став основою всіх реалізацій JavaScript.

Занепад і jQuery-революція (2000–2008)

У 2000-х JavaScript почали сприймати як другорядну мову. Але з появою jQuery (2006), розробка стала простішою і приємнішою. Бібліотека вирішувала проблему кросбраузерності і дозволяла писати менше коду для складних задач.

Вибуховий ріст та ECMAScript 5 (2009)

У 2009 році з’явилася стабільна версія ES5 з важливими фічами: strict mode, JSON.parse, Object.defineProperty — це дало потужний імпульс розвитку мови.

Того ж року Ryan Dahl представив Node.js, що дозволив запускати JavaScript на сервері. Це повністю змінило уявлення про мову.

ES6 і нова ера (2015)

У 2015 році вийшла ECMAScript 6 (ES2015) — найбільше оновлення за всю історію:

  • let і const
  • arrow functions
  • класи
  • модулі
  • проміси
  • деструктуризація

Це зробило JavaScript більш структурованим, а також наблизило його до класичних мов програмування.

Екосистема сьогодні: React, TypeScript, Deno

JavaScript уже давно не лише про браузери:

  • React, Vue, Angular — сучасні фреймворки, що змінили підхід до розробки UI.
  • TypeScript — строготипізований надсет JavaScript, що став де-факто стандартом у великих проєктах.
  • Deno — новий рантайм від творця Node.js, з безпечнішою архітектурою та підтримкою TypeScript «з коробки».

30 років і далі

JavaScript став мовою, що рухає інтернет. Від простого клієнтського скрипту до потужної екосистеми з мільйонами розробників по всьому світу.

Історія JavaScript — це історія еволюції, адаптації та тріумфу. І, схоже, вона тільки починається.