SOAP, WSDL і трохи Python: створюємо веб-сервіс крок за кроком
У світі REST API часто забувають про інший стандарт — SOAP. Цей протокол і досі широко використовується у великих організаціях, банках, телекомі та державному секторі. У цій статті ми розглянемо, як створити SOAP веб-сервіс на Python, використовуючи бібліотеку Spyne
, і як працює WSDL-файл.
Що таке SOAP і WSDL?
- SOAP (Simple Object Access Protocol) — це протокол обміну структурованими повідомленнями, зазвичай у форматі XML. Він формалізує передачу даних через HTTP або SMTP.
- WSDL (Web Services Description Language) — це XML-файл, який описує доступні методи веб-сервісу, типи параметрів, структури запитів і відповідей.
Коли варто використовувати SOAP?
SOAP ідеально підходить для:
- контрактно-орієнтованих API;
- інтеграції зі сторонніми системами;
- високого рівня безпеки (WS-Security);
- складних типів даних та операцій.
Встановлення бібліотек
Для Python одним з найзручніших рішень є Spyne
. Встановімо:
pip install spyne lxml
Створення простого SOAP-сервісу
from spyne import Application, rpc, ServiceBase, Integer, Unicode
from spyne.protocol.soap import Soap11
from spyne.server.wsgi import WsgiApplication
class HelloWorldService(ServiceBase):
@rpc(Unicode, Integer, _returns=Unicode)
def say_hello(ctx, name, times):
return u' '.join([f"Привіт, {name}!" for _ in range(times)])
application = Application([
HelloWorldService
],
tns='spyne.examples.hello',
in_protocol=Soap11(validator='lxml'),
out_protocol=Soap11()
)
if __name__ == '__main__':
from wsgiref.simple_server import make_server
wsgi_app = WsgiApplication(application)
server = make_server('127.0.0.1', 8000, wsgi_app)
print("Сервер працює на http://127.0.0.1:8000")
server.serve_forever()
Отримання WSDL
Після запуску сервера ви можете перейти на:
http://127.0.0.1:8000/?wsdl
Ви побачите WSDL-документ, який описує ваш веб-сервіс. Його можуть використовувати інші системи або розробники для автоматичної генерації клієнтів.
Тестування SOAP-сервісу
Для тестування можна використовувати Postman або SoapUI. У запиті потрібно вказати правильний SOAP Envelope:
<soapenv:Envelope xmlns:soapenv="http://schemas.xmlsoap.org/soap/envelope/" xmlns:spy="spyne.examples.hello">
<soapenv:Header/>
<soapenv:Body>
<spy:say_hello>
<spy:name>Світ</spy:name>
<spy:times>2</spy:times>
</spy:say_hello>
</soapenv:Body>
</soapenv:Envelope>
Висновок
SOAP — це не архаїзм, а потужний інструмент, який досі актуальний у багатьох сферах. Завдяки бібліотеці Spyne ми можемо легко створити повноцінний SOAP-сервіс на Python із доступом до WSDL, підтримкою XML і серіалізацією/десеріалізацією складних типів.
Налаштування Jest та React Testing Library: покроковий посібник для React та Next.js проектів
Тестування — це важлива частина життєвого циклу будь-якого застосунку. У світі React і Next.js найпопулярнішими інструментами для цього є Jest і React Testing Library. Цей гайд допоможе вам налаштувати тестове середовище швидко, правильно і з урахуванням кращих практик.
Чому саме Jest і React Testing Library?
- Jest — це фреймворк для тестування, який ідеально підходить для проектів на JavaScript/TypeScript. Має вбудований тест-раннер, мокінг, покриття та підтримку таймерів.
- React Testing Library (RTL) — зосереджена на тестуванні поведінки користувача, а не реалізації компонентів. Це підхід, близький до реального використання.
Підготовка проекту
Для Create React App (CRA)
CRA має Jest і RTL з коробки. Але якщо у вас Next.js, потрібно налаштовувати вручну.
Для Next.js проекту
- Встановлюємо залежності:
npm install --save-dev jest @testing-library/react @testing-library/jest-dom babel-jest identity-obj-proxy @testing-library/user-event
- Додаємо конфігураційний файл
jest.config.js
:
const nextJest = require('next/jest');
const createJestConfig = nextJest({ dir: './' });
const customJestConfig = {
setupFilesAfterEnv: ['<rootDir>/jest.setup.js'],
moduleNameMapper: {
'^@/(.*)$': '<rootDir>/src/$1',
'\\.(css|less|scss|sass)$': 'identity-obj-proxy',
},
testEnvironment: 'jsdom',
};
module.exports = createJestConfig(customJestConfig);
- Створюємо файл
jest.setup.js
:
import '@testing-library/jest-dom';
- (Необов’язково) Якщо використовуєте TypeScript, додайте типи у
tsconfig.json
:
{
"compilerOptions": {
"types": ["jest", "@testing-library/jest-dom"]
}
}
Написання першого тесту
Компонент (наприклад Button.jsx
):
export default function Button({ onClick, children }) {
return <button onClick={onClick}>{children}</button>;
}
Тест (Button.test.jsx
):
import { render, screen, fireEvent } from '@testing-library/react';
import Button from './Button';
test('натискає кнопку', () => {
const handleClick = jest.fn();
render(<Button onClick={handleClick}>Натисни мене</Button>);
const button = screen.getByText('Натисни мене');
fireEvent.click(button);
expect(handleClick).toHaveBeenCalledTimes(1);
});
Корисні поради
- Використовуйте
userEvent
замість fireEvent
для ближчої симуляції поведінки користувача.
- Ізолюйте кожен тест, очищаючи рендер через
afterEach(cleanup)
(автоматично робиться RTL).
- Пишіть тести як користувач — через
getByRole
, getByText
, getByLabelText
.
Висновок
Jest та React Testing Library — це потужна пара для побудови надійних UI-тестів. Вони дозволяють не тільки перевіряти, чи працює компонент, а й гарантувати, що користувацький досвід відповідає очікуванням. Якщо ви використовуєте Next.js — трошки більше налаштування, але результат того вартий. Тестуйте не реалізацію, а поведінку — і ваші додатки будуть стабільними.
Що таке OP_RETURN і як він дозволяє зберігати дані в мережі біткоїну?
У світі блокчейну, де все побудовано навколо прозорості, безпеки та незмінності, можливість зберігати довільні дані безпосередньо у ланцюжку викликає великий інтерес. Одним із механізмів, що дозволяє це зробити у мережі біткоїну, є OP_RETURN. Ця інструкція відкриває двері до таких застосувань, як запис хешів документів, створення NFT, реєстрація цифрових підписів або навіть передача коротких повідомлень у сам блокчейн.
Що таке OP_RETURN?
OP_RETURN — це спеціальний оператор у мові сценаріїв Bitcoin Script, яка використовується для обробки транзакцій. Його головна особливість — він позначає, що вихід транзакції не має фінансової цінності і його не можна витратити. Саме тому він ідеально підходить для вбудовування метаданих.
Оператор дозволяє додати до 80 байтів (раніше — 40) довільних даних у транзакцію. Це можуть бути хеші, текстові рядки, або структуровані дані, які потім можна аналізувати за допомогою сторонніх сервісів.
Як це працює?
Створюючи транзакцію з виходом, який містить OP_RETURN, користувач вказує інструкцію та додає байти інформації. Наприклад, скрипт може виглядати так:
OP_RETURN 48656c6c6f2c20426974636f696e21
Це шістнадцяткове кодування фрази “Hello, Bitcoin!”. Після публікації транзакції в мережі ці дані залишаються у блокчейні назавжди — незмінними й публічними.
Навіщо це потрібно?
- Запис хешів файлів чи договорів — ви можете створити доказ існування даного документу на певну дату
- Цифрові сертифікати та NFT — метадані, що підтверджують право власності
- Службові мітки — ідентифікатори транзакцій або маркування в DeFi-системах
- Комунікація у ланцюжку — хоч і не рекомендовано, але використовувалось для коротких повідомлень
Переваги використання OP_RETURN
- ✅ Проста реалізація з бібліотеками, як-от bitcoinjs-lib
- ✅ Безпечне зберігання, бо такі виходи не витрачаються
- ✅ Дешевше, ніж зловживання скриптами типу P2PKH для даних
Обмеження та критика
- ❌ Обмеження на розмір — 80 байтів це не так багато
- ❌ Дані залишаються назавжди — їх не можна видалити
- ❌ Деякі майнери не включають транзакції з OP_RETURN, якщо вони не містять винагороди
Практичний приклад (JS + bitcoinjs-lib)
const bitcoin = require("bitcoinjs-lib");
const data = Buffer.from("Hello, Bitcoin!", "utf8");
const embed = bitcoin.payments.embed({ data: [data] });
console.log(embed.output.toString("hex"));
Цей код створює вихід OP_RETURN з текстом. Далі його можна додати до транзакції та підписати.
Висновок
OP_RETURN — це потужний, але обмежений інструмент для запису публічних даних у мережу біткоїну. Він не створений для масового зберігання, але ідеально підходить для ситуацій, де потрібна прозорість, простота і незмінність. Якщо вам потрібно «викарбувати» щось назавжди у блокчейні — OP_RETURN саме те, що треба.
Як створити просте API? Express + Prisma
У сучасній веб-розробці створення API — це базовий навик. І якщо ви хочете побудувати просте, швидке та типобезпечне API — поєднання Express і Prisma буде чудовим вибором. У цій статті розглянемо покроково, як створити свій перший API на Node.js із використанням цих інструментів.
Що таке Express?
Express — це мінімалістичний веб-фреймворк для Node.js. Він дозволяє легко створювати маршрути, обробники запитів і сервери.
Що таке Prisma?
Prisma — це ORM (Object-Relational Mapping), яка спрощує взаємодію з базами даних. Вона дозволяє працювати з SQL-базами (PostgreSQL, MySQL, SQLite тощо) через JavaScript/TypeScript API.
Початок роботи: ініціалізація проєкту
mkdir express-prisma-api && cd express-prisma-api
npm init -y
npm install express prisma @prisma/client
npx prisma init
Налаштування бази даних (SQLite)
В prisma/schema.prisma
:
datasource db {
provider = "sqlite"
url = "file:./dev.db"
}
generator client {
provider = "prisma-client-js"
}
model Post {
id Int @id @default(autoincrement())
title String
content String?
published Boolean @default(false)
createdAt DateTime @default(now())
}
Тепер виконаємо міграцію:
npx prisma migrate dev --name init
Створення базового Express-сервера
const express = require("express");
const { PrismaClient } = require("@prisma/client");
const app = express();
const prisma = new PrismaClient();
app.use(express.json());
app.get("/posts", async (req, res) => {
const posts = await prisma.post.findMany();
res.json(posts);
});
app.post("/posts", async (req, res) => {
const { title, content } = req.body;
const post = await prisma.post.create({
data: {
title,
content
}
});
res.status(201).json(post);
});
app.listen(3000, () => {
console.log("Server is running on http://localhost:3000");
});
Тестування API
- GET
/posts
— отримаєте список усіх постів
- POST
/posts
з тілом:
{
"title": "Мій перший пост",
"content": "Вітаю у Prisma + Express!"
}
Висновок
Зв’язка Express і Prisma дозволяє швидко створити надійне REST API з типобезпечною ORM. Цей стек ідеально підходить як для прототипування, так і для невеликих продакшен-проєктів. Далі ви можете додати валідацію, аутентифікацію, пагінацію, або перейти до використання TypeScript — усе залежить від ваших потреб.
Складнощі при створенні інфраструктурних схем у веб-розробці
Уявіть, що ви хочете пояснити новому колезі, як влаштована ваша веб-інфраструктура. Ви відкриваєте діаграму… і розумієте, що навіть самі в ній заплутались. Створення інфраструктурної схеми — це не просто малювання стрілочок між сервером і клієнтом. Це спроба узагальнити складну, динамічну систему у зрозумілому, точному й актуальному вигляді. І ось тут починаються труднощі.
Відсутність єдиного стандарту
Веб-розробка швидко еволюціонує, а з нею — і підходи до побудови архітектури. Хтось працює з monorepo, хтось — із microservices, інші ж інтегрують serverless або edge-computing рішення. Зобразити таку різноманітність в уніфікованій схемі — непросте завдання.
Баланс між деталізацією і простотою
Одна з головних дилем: як знайти золоту середину між занадто спрощеною і занадто складною діаграмою? Якщо показати лише загальні блоки, вона втратить практичну цінність. Якщо зануритися в кожен дрібний сервіс чи queue — зникне читабельність.
Постійні зміни в інфраструктурі
Сучасні веб-проекти — це живі організми. Нові мікросервіси додаються, старі депрекейтяться, компоненти змінюють свої ролі. Тримати схему в актуальному стані — окрема задача, яка часто відкладається «на потім».
Інструментальні обмеження
Популярні сервіси типу Lucidchart, Miro, або навіть draw.io — хороші, але мають обмеження. Наприклад, не всі підтримують автоматичну генерацію з коду або інтеграцію з Terraform/Infrastructure as Code. Ручне оновлення схеми — рутинно і неефективно.
Командне розуміння та конвенції
У команді можуть бути різні уявлення про те, що саме треба показувати. Для девопсів важлива інфраструктура серверів, для фронтенду — CDN та API, для аналітики — потоки даних. Без чіткої угоди складно побудувати схему, яка задовольняє всіх.
Безпека та документація
Часто інфраструктурні схеми містять чутливу інформацію: URL, токени, назви серверів. Публікувати такі дані небезпечно, а приховати — значить зробити схему менш корисною. Потрібно вміти розділяти внутрішні і зовнішні версії діаграм.
Як полегшити процес
- Використовуйте модульні схеми: окремо для фронтенду, бекенду, CI/CD, мережі
- Створіть шаблони: єдині умовні позначення, кольори, рівень деталізації
- Інтегруйте з IaC: спробуйте d2, Diagrams (Python) або Structurizr
- Регулярно ревізуйте: зберіть фідбек від команди, оновлюйте схеми під час спринтів
Висновок
Інфраструктурні схеми — це не просто документація, а важлива частина розуміння та спільної роботи над проектом. Так, створення такої схеми — складний процес, але він окупається сторицею: пришвидшує онбординг, спрощує дебаг, покращує комунікацію. І навіть якщо ваша перша схема буде недосконалою — краще мати хоча б одну, ніж жодної.
Postman + Newman: швидкий старт API-автотестів на практиці
Автоматизоване тестування API — важлива частина сучасної розробки. Це не лише про перевірку відповідей від серверу, а й про контроль стабільності, безпеки та продуктивності. Якщо ви шукаєте простий спосіб почати з API-тестів — зв’язка Postman + Newman стане ідеальним стартом.
Що таке Postman?
Postman — популярний інструмент для роботи з API. Він дозволяє:
- Створювати та зберігати HTTP-запити
- Перевіряти відповіді від API
- Організовувати колекції запитів
- Писати автотести за допомогою JavaScript
Для новачка — це зручна точка входу. Для досвідченого — потужна платформа з можливістю інтеграції у CI/CD.
Що таке Newman?
Newman — це CLI-інструмент від команди Postman. Він дозволяє запускати колекції Postman з автотестами у терміналі, автоматизувати їх виконання на сервері чи в CI-пайплайнах.
Встановлення
npm install -g newman
Як створити автотест у Postman?
- Створіть нову колекцію.
- Додайте запит (наприклад,
GET https://api.example.com/users
).
- Перейдіть у вкладку
Tests
та напишіть простий скрипт:
pm.test("Статус-код має бути 200", function () {
pm.response.to.have.status(200);
});
- Збережіть колекцію.
Експорт та запуск з Newman
- Натисніть на три крапки поруч із колекцією →
Export
→ збережіть як JSON.
- Запустіть через Newman:
newman run my-collection.json
Newman покаже результати прямо в терміналі. Ви побачите, які тести пройшли, а які — ні.
Інтеграція з CI/CD
Postman + Newman легко інтегруються у пайплайни:
- GitHub Actions: запускати тести при кожному push
- GitLab CI/CD: валідація API перед деплоєм
- Jenkins: частина smoke-тестів
Приклад для GitHub Actions
jobs:
test-api:
runs-on: ubuntu-latest
steps:
- uses: actions/checkout@v3
- name: Install Newman
run: npm install -g newman
- name: Run API tests
run: newman run ./tests/collection.json
Поради для ефективної роботи
- Структуруйте колекції: групуйте запити за модулями
- Використовуйте змінні середовища для URL, токенів
- Додавайте pre-request скрипти для авторизації
- Використовуйте репортери (
--reporters html
) для візуалізації результатів
Висновок
Postman і Newman — це зручний і доступний спосіб почати автоматизоване тестування API. Вони не вимагають великих знань у програмуванні, але дозволяють масштабувати рішення до рівня CI/CD. Якщо ви хочете швидко отримати цінність від автотестів — спробуйте цей дует уже сьогодні.
Як набиратися досвіду у JavaScript-розробці у 2025 році
JavaScript залишається серцем сучасного вебу й надалі еволюціонує. Але з кожним роком стає дедалі складніше зробити перші кроки в розробці: нові фреймворки, інструменти, стандарти. У 2025 році, щоб не відстати і здобути справжній досвід у JavaScript, потрібно діяти стратегічно. У цій статті — практичні поради, як розвивати свої навички ефективно та цікаво.
Вибір напряму: фронтенд, бекенд або фулстек
Почніть з того, щоб визначити свій фокус. У 2025 JavaScript однаково актуальний як у браузері, так і на сервері. Якщо вас приваблює створення інтерфейсів — обирайте фронтенд (React, Vue, Angular). Любите архітектуру та роботу з базами даних? Почніть з Node.js. Або спробуйте фулстек — але поступово.
Побудова портфоліо: реальні проєкти замість «todo list»
Спробуйте створити щось практичне, що вирішує реальні проблеми:
- трекер звичок
- інтерактивний дашборд
- бот для Telegram чи Discord
- API для мобільного застосунку
Важливо не просто зробити, а ще й задокументувати проєкт, залити на GitHub, додати README та, бажано, деплоїти його (наприклад, через Vercel чи Render).
Вивчення сучасного стека: інструменти 2025 року
JavaScript-екосистема розвивається дуже швидко. У 2025 році важливо орієнтуватись на такі інструменти:
- React Server Components, Remix, Next.js 14+ — для сучасного SSR/SSG
- TypeScript — майже стандарт де-факто
- Vite або Bun — заміна Webpack у багатьох проектах
- Vitest або Jest — для тестування
- Playwright — для е2е тестів
- ESLint + Prettier або ESLint Stylistic — для форматування
Контрибуція в Open Source
Відмінний спосіб не лише набрати досвіду, але й попрацювати у справжніх командах. Почніть з репозиторіїв з позначками good first issue
, вивчайте структуру проекту, питайте. Ви отримаєте досвід роботи в команді, код-рев’ю і, можливо, нові кар’єрні можливості.
Участь у хакатонах та онлайн-курсах
Багато компаній та спільнот організовують регулярні хакатони. Це чудова нагода прокачати навички швидкої розробки, навчитись працювати в команді, а ще — виграти призи чи знайти співрозробників. Додатково — онлайн-курси (FrontendMasters, Udemy, freeCodeCamp) залишаються цінним джерелом знань.
Ведення блогу чи участь у спільнотах
Написання статей — не лише для експертів. Коли ви пояснюєте щось іншому, краще розумієте тему самі. Крім того, це створює ваш особистий бренд, покращує пошукову видимість у Google, і часто служить як резюме.
СЕО порада: як виділятись у 2025 році
Щоб ваші проекти чи статті бачили роботодавці:
- Використовуйте релевантні ключові слова (JavaScript 2025, React, Fullstack, Web development)
- Додавайте теги до репозиторіїв
- Створіть профіль на platforms.dev, dev.to, Medium або LinkedIn
- Забезпечте швидке завантаження портфоліо-сайту (PageSpeed)
Висновок
У 2025 році JavaScript — це більше, ніж просто мова. Це повноцінна платформа для створення всього: від простих інтерфейсів до складних серверних систем. Щоб стати справжнім професіоналом, не обов’язково мати роки досвіду — головне — активність, цікавість і реальна практика. Зробіть перший крок сьогодні — і досвід сам вас знайде.
Стрілочна функції в JavaScript: швидко, просто і без проблем
JavaScript постійно розвивається, і одна з найулюбленіших сучасних фішок розробників — це стрілочні функції (arrow functions). Їх легко писати, вони виглядають лаконічно і дають кілька важливих переваг над традиційними функціональними виразами. Давайте розберемося, що це таке, коли їх використовувати і як уникнути типових помилок.
Що таке стрілочна функція?
Це коротший синтаксис для запису функції, представлений у ECMAScript 6 (ES6):
// Звичайна функція
function add(a, b) {
return a + b;
}
// Стрілочна функція
const add = (a, b) => a + b;
Як бачимо, стрілочна функція займає менше місця і читається швидше.
Основні переваги
1. Лаконічність
Ви можете зменшити кількість коду, що особливо зручно для однорядкових виразів.
const square = x => x * x;
2. Не мають власного this
Це найважливіша відмінність. Стрілочні функції не створюють нового контексту this
, а “успадковують” його від оточення. Це корисно в колбеках і методах:
class Timer {
seconds = 0;
start() {
setInterval(() => {
this.seconds++;
console.log(this.seconds);
}, 1000);
}
}
У звичайній функції this
посилався б на глобальний об’єкт, і this.seconds++
не працювало б.
3. Не мають arguments
У стрілочних функціях немає власного об’єкта arguments
. Якщо вам потрібно працювати з аргументами, краще використати rest-параметри:
const sum = (...args) => args.reduce((a, b) => a + b);
Потенційні проблеми
Не можна використовувати як методи об’єкта
const user = {
name: "Анна",
sayHi: () => {
console.log(`Привіт, я ${this.name}`); // undefined
}
};
this
тут не буде вказувати на об’єкт user
. Використовуйте звичайну функцію для методів класів або об’єктів.
Не підходять для конструкторів
Стрілочні функції не мають власного this
, тому їх не можна використовувати як конструктори:
const Person = (name) => {
this.name = name; // Помилка
};
Де їх варто використовувати
- В коротких функціях з простим обчисленням
- У методах масивів:
map
, filter
, reduce
- У колбеках таймерів, обробників подій (якщо не потрібен власний
this
)
- У React-компонентах як функції без стану
Висновок
Стрілочні функції — це чудовий інструмент сучасного JavaScript, що дозволяє писати код швидше та чистіше. Вони не замінюють звичайні функції повністю, але є ідеальними для більшості повсякденних задач. Головне — пам’ятати про особливості this
і не використовувати їх там, де потрібна динамічна прив’язка контексту.
Пишіть коротко, пишіть чисто — обирайте стрілочки!
Юніт-тести — марнування часу чи суперсила розробника?
Світ розробки ділиться на два табори: ті, хто обожнює писати юніт-тести, і ті, хто вважає їх непотрібною бюрократією. Де ж правда? Спробуймо розібратися, чи є юніт-тестування справжньою суперсилою розробника, чи це лише витрата дорогоцінного часу.
Що таке юніт-тестування?
Юніт-тестування — це метод перевірки роботи окремих “юнтів” коду: функцій, методів, класів. Ідея проста: якщо кожен маленький компонент працює правильно — уся система буде надійною. Юніт-тести пишуться зазвичай окремо від основного коду і запускаються автоматично.
Аргументи «за»: чому юніт-тести — це суперсила
1. Рефакторинг без страху
Юніт-тести — це ваша сітка безпеки. З їх допомогою можна вносити зміни у код, не боячись зламати щось важливе. Якщо всі тести проходять — значить, система працює.
2. Швидке виявлення помилок
Замість чекати скарг від користувачів, ви отримуєте сигнал про проблему одразу після зміни в коді. Це економить час і репутацію.
3. Документація в дії
Хороший набір тестів пояснює, як повинен працювати ваш код. Новий розробник в команді швидко зрозуміє логіку, подивившись на тести.
4. Підвищення впевненості
Коли є 100% покриття критичної логіки, будь-яка зміна не викликає паніки. Ви знаєте, що система захищена.
Аргументи «проти»: чому деякі вважають це марнуванням часу
1. Зайва бюрократія
У стартапах або при швидкому MVP часто потрібно запускатись “вчора”. Тут юніт-тести здаються розкішшю.
2. Погано написані тести
Якщо тести дублюють логіку або постійно ламаються при незначних змінах, вони перетворюються на тягар.
3. Не завжди варті зусиль
Інколи написання юніт-тестів на тривіальний код займає більше часу, ніж сам код. У таких випадках інші види тестування можуть бути ефективнішими.
Компроміс: розумне тестування
Як і з будь-яким інструментом, головне — знати, коли і як застосовувати юніт-тести. Не потрібно прагнути до 100% покриття, якщо це не має практичного сенсу. Тестуйте критичну бізнес-логіку, обробку помилок, складні алгоритми. Менше — але якісніше.
Інструменти для юніт-тестування
- JavaScript: Jest, Mocha, Vitest
- Python: pytest, unittest
- Java: JUnit
- C#: xUnit, NUnit
Висновок
Юніт-тестування — це не панацея, але й точно не марнування часу. Це інструмент, який, при правильному використанні, дає розробнику суперсилу: впевненість, швидкість, масштабованість. Головне — не впадати в крайнощі і пам’ятати: тести — це про якість, а не про кількість.
Хороший юніт-тест — це як супергеройський щит: його не видно, але він рятує вас у критичний момент.
Коротка історія JavaScript: 30 років еволюції
У 2025 році JavaScript святкує своє 30-річчя — мова, яка починалась як експеримент для взаємодії в браузері, сьогодні є одним з головних стовпів сучасного вебу. Як же JavaScript пройшов шлях від іграшкової мови до глобального стандарту фронтенду (та не тільки)?
Народження в Netscape (1995)
JavaScript був створений Бренданом Айком всього за 10 днів у компанії Netscape. Початкова назва мови була Mocha, згодом її перейменували в LiveScript, а врешті решт — у JavaScript, що було маркетинговим ходом: мова не має нічого спільного з Java, крім частини назви.
Перший реліз з’явився в браузері Netscape Navigator 2.0 і був орієнтований на прості інтерактивні сценарії — обробка подій, прості анімації, перевірка форм.
Війни браузерів та стандартизація (1996–1999)
З появою Internet Explorer Microsoft створила власну версію JavaScript під назвою JScript. Ця “війна браузерів” призвела до фрагментації функціоналу й багатьох головних болей у розробників.
Щоб вирішити проблему несумісності, мову було стандартизовано як ECMAScript у 1997 році. З того часу ECMAScript став основою всіх реалізацій JavaScript.
Занепад і jQuery-революція (2000–2008)
У 2000-х JavaScript почали сприймати як другорядну мову. Але з появою jQuery (2006), розробка стала простішою і приємнішою. Бібліотека вирішувала проблему кросбраузерності і дозволяла писати менше коду для складних задач.
Вибуховий ріст та ECMAScript 5 (2009)
У 2009 році з’явилася стабільна версія ES5 з важливими фічами: strict mode
, JSON.parse
, Object.defineProperty
— це дало потужний імпульс розвитку мови.
Того ж року Ryan Dahl представив Node.js, що дозволив запускати JavaScript на сервері. Це повністю змінило уявлення про мову.
ES6 і нова ера (2015)
У 2015 році вийшла ECMAScript 6 (ES2015) — найбільше оновлення за всю історію:
let
і const
- arrow functions
- класи
- модулі
- проміси
- деструктуризація
Це зробило JavaScript більш структурованим, а також наблизило його до класичних мов програмування.
Екосистема сьогодні: React, TypeScript, Deno
JavaScript уже давно не лише про браузери:
- React, Vue, Angular — сучасні фреймворки, що змінили підхід до розробки UI.
- TypeScript — строготипізований надсет JavaScript, що став де-факто стандартом у великих проєктах.
- Deno — новий рантайм від творця Node.js, з безпечнішою архітектурою та підтримкою TypeScript «з коробки».
30 років і далі
JavaScript став мовою, що рухає інтернет. Від простого клієнтського скрипту до потужної екосистеми з мільйонами розробників по всьому світу.
Історія JavaScript — це історія еволюції, адаптації та тріумфу. І, схоже, вона тільки починається.