7 «марних» навичок для фронтендерів-початківців у 2025 році

Світ фронтенд-розробки стрімко змінюється. Ще вчорашні «маст-хев» навички сьогодні можуть виявитися непотрібною витратою часу. Особливо для початківців, які й так перевантажені інформацією.

У 2025 році, коли швидкість та ефективність стали ключовими, варто зосередитися на тому, що дійсно має значення. У цій статті ми розглянемо 7 навичок, які здаються корисними, але на практиці можуть лише сповільнити ваш розвиток.

1. Занадто глибоке вивчення доісторичних браузерів

Ще кілька років тому було важливо знати, як писати код, що працює в Internet Explorer 6. Сьогодні, з домінуванням сучасних браузерів (Chrome, Firefox, Safari, Edge), ця проблема майже зникла. Звісно, варто пам’ятати про кросбраузерність, але витрачати тижні на вивчення специфічних багів застарілих версій — це марна трата часу. Ваш фокус має бути на сучасному вебі.

2. Зубрити CSS-препроцесори

SCSS та LESS були надзвичайно популярними інструментами, що розширювали можливості CSS. Вони додавали змінні, функції та вкладеність, чого в звичайному CSS не було. Але з появою CSS Custom Properties (змінні в CSS), @layer та інших сучасних фіч, потреба в препроцесорах значно зменшилася. Варто освоїти базові принципи, але не витрачати місяці на вивчення їхніх особливостей. Краще вкласти час у глибоке розуміння нативного CSS.

3. Вчити jQuery як основну бібліотеку

Колись jQuery була справжнім королем фронтенду. Вона спрощувала роботу з DOM, анімаціями та AJAX-запитами. Однак, нативні API сучасного JavaScript стали настільки потужними та зручними, що jQuery більше не є необхідною. Бібліотеки на кшталт React, Vue та Angular повністю змінили підхід до розробки, тому краще освоїти один із цих фреймворків, ніж застарілий інструмент.

4. Вивчення кожного JavaScript-фреймворку

На ринку існує безліч фреймворків: React, Vue, Angular, Svelte, Solid, Qwik… Для новачка спроба вивчити їх усі — шлях до вигорання. Виберіть один, який найчастіше вимагають на ринку праці (зазвичай це React або Vue), і вивчіть його ґрунтовно. Коли ви зрозумієте основні принципи одного фреймворку, перейти на інший буде набагато простіше.

5. Намагатися писати весь CSS-код вручну

Коли ви тільки починаєте, писати CSS вручну — це чудовий спосіб навчитися. Але на реальних проєктах, де швидкість має значення, розробники використовують CSS-фреймворки, такі як Tailwind CSS, Bootstrap або Material UI. Вони надають готові компоненти та утиліти, що значно прискорює розробку. Краще витратити час на вивчення одного з них та зрозуміти, як адаптувати його під потреби проєкту.

6. Досконале володіння Photoshop або Figma

Звісно, базове розуміння роботи з макетами є важливим. Ви повинні вміти “нарізати” графіку та експортувати іконки. Але не потрібно витрачати час на вивчення Photoshop або Figma на рівні професійного дизайнера. Ваша задача — верстати, а не малювати. Навіть невеликі зміни в макеті, які ви захочете зробити, краще залишити дизайнеру.

7. Занадто глибоке занурення в стародавні методології

BEM (Блок, Елемент, Модифікатор) — це чудовий інструмент для організації CSS. Але в сучасному світі, де компонентний підхід до розробки домінує, BEM часто замінюють CSS-in-JS або модульним CSS. Не потрібно ігнорувати методології взагалі, але і занадто заглиблюватися в них теж не варто.

Підсумки

У 2025 році успішний фронтенд-розробник-початківець — це той, хто зосереджений на головному:

  • Ґрунтовне знання HTML, CSS та JavaScript.
  • Досконале володіння одним сучасним фреймворком (React, Vue).
  • Розуміння принципів роботи з Git.
  • Вміння працювати з API.

Відмовтеся від вивчення застарілих технологій та зосередьтеся на тому, що дійсно робить вас цінним спеціалістом на сучасному ринку праці.

Коли if-else не потрібен: Знайомство з тернарним оператором та switch у JS

У світі JavaScript, оператор if-else є одним з найфундаментальніших будівельних блоків. Він дозволяє вашому коду приймати рішення, розгалужуючись на різні шляхи виконання залежно від певної умови. Однак, надмірне або некоректне використання if-else, особливо у великих або вкладених структурах, може призвести до “коду спагеті” – важкого для читання, розуміння та підтримки. На щастя, JavaScript пропонує потужні альтернативи: тернарний оператор та оператор switch, які можуть зробити ваш код значно чистішим та ефективнішим.

Проблема if-else та чистий код у JavaScript

if-else ідеально підходить для простих бінарних рішень. Але уявіть собі ситуацію, коли вам потрібно перевірити п’ять або більше різних умов для однієї змінної, або коли ви робите просте присвоєння значення на основі умови. Тоді ваш код може виглядати приблизно так:

let message;
if (statusCode === 200) {
  message = "Успішно!";
} else if (statusCode === 400) {
  message = "Помилковий запит.";
} else if (statusCode === 401) {
  message = "Неавторизовано.";
} else if (statusCode === 404) {
  message = "Не знайдено.";
} else {
  message = "Невідома помилка.";
}

Такий код стає довгим і менш читабельним. На щастя, є кращі підходи.

Тернарний Оператор: Коротка Умова для Присвоєнь

Тернарний оператор (також відомий як умовний оператор) – це найкоротший спосіб написання умовного виразу. Він є відмінною альтернативою if-else, коли вам потрібно присвоїти значення змінній або повернути значення на основі простої умови.

Синтаксис: умова ? вираз_якщо_true : вираз_якщо_false;

Коли використовувати тернарний оператор:

  • Для простих умов, де потрібно вибрати одне з двох значень.
  • Коли ви хочете присвоїти значення змінній на основі умови.
  • Усередині JSX у React для умовного рендерінгу.

Переваги:

  • Консолідований код: Зменшує кількість рядків коду.
  • Читабельність: Для простих умов він часто легше читається, ніж повноцінний if-else.

Приклад:

Замість:

let accessAllowed;
if (age > 18) {
  accessAllowed = true;
} else {
  accessAllowed = false;
}

Ви можете написати:

const age = 20;
const accessAllowed = age > 18 ? true : false;
// Або ще простіше:
const accessAllowed = age > 18; // Умова сама по собі повертає булеве значення
console.log(accessAllowed); // true

const status = 'active';
const badgeColor = status === 'active' ? 'green' : 'red';
console.log(badgeColor); // green

Застереження: Уникайте вкладених тернарних операторів, оскільки вони можуть швидко стати нечитабельними. Для складніших логік краще використовувати інші патерни.

Оператор switch: Чіткий Вибір для Багатьох Варіантів

Оператор switch ідеально підходить, коли у вас є одна змінна, яку потрібно порівняти з декількома дискретними значеннями. Він замінює довгі ланцюжки if-else if-else if-else.

Синтаксис:

switch (вираз) {
  case значення1:
    // код для значення1
    break;
  case значення2:
    // код для значення2
    break;
  // ... інші випадки
  default:
    // код, якщо жоден випадок не збігся
}

Коли використовувати switch:

  • Коли ви перевіряєте значення однієї змінної на відповідність декільком можливим константам.
  • Для управління потоком на основі перерахувань або статусів.

Переваги:

  • Читабельність: Значно покращує читабельність коду порівняно з багатьма else if.
  • Організація: Допомагає чітко структурувати логіку.
  • Продуктивність: У деяких випадках switch може бути оптимізований інтерпретатором JavaScript для швидшої роботи, ніж довгий ланцюжок if-else if.

Приклад:

Повернемося до нашого прикладу зі статусами:

const statusCode = 401;
let message;

switch (statusCode) {
  case 200:
    message = "Успішно!";
    break;
  case 400:
    message = "Помилковий запит.";
    break;
  case 401:
    message = "Неавторизовано.";
    break;
  case 404:
    message = "Не знайдено.";
    break;
  default:
    message = "Невідома помилка.";
}

console.log(message); // Неавторизовано.

Важливі моменти:

  • break: Завжди використовуйте break в кінці кожного case, щоб уникнути “провалювання” (fallthrough) до наступного case. Якщо break відсутній, виконання продовжиться до наступного case, поки не зустрінеться break або не закінчиться switch.
  • default: Необов’язковий блок, який виконується, якщо вираз не відповідає жодному case.

Коли використовувати if-else, тернарний оператор чи switch?

Вибір правильного інструменту залежить від контексту:

  • if-else:
    • Для складних умов з логічними операторами (&&, ||, !).
    • Коли у вас є діапазони значень (наприклад, if (x > 10 && x < 20)).
    • Коли потрібно виконати різні блоки коду, а не просто присвоїти значення.
  • Тернарний оператор:
    • Для простих, бінарних умов, де результатом є присвоєння значення або повернення.
    • Коли ви прагнете максимальної стислості для очевидної логіки.
  • switch:
    • Для перевірки однієї змінної проти багатьох дискретних значень.
    • Коли читабельність багатьох case є пріоритетом.

Висновок

Опанування тернарного оператора та оператора switch є ключовим для написання чистішого, ефективнішого та більш читабельного JavaScript-коду. Замість того, щоб бездумно використовувати if-else для кожного сценарію, вибирайте інструмент, який найкраще відповідає вашій логіці. Це не тільки покращить продуктивність вашої програми, а й зробить ваш код приємнішим для роботи – як для вас, так і для інших розробників. Прагніть до ясності та стислості, і ваш JS-код буде виглядати значно професійніше.

Паттерни Сучасного Node.js у 2025 році: Від Мікросервісів до Edge

У світі веброзробки, де технології змінюються з шаленою швидкістю, Node.js залишається одним із найпопулярніших середовищ виконання JavaScript на стороні сервера. У 2025 році, з появою нових підходів до архітектури, фреймворків та інструментів, еволюціонували й патерни розробки. Відійшовши від монолітних додатків, сучасні розробники Node.js використовують нові архітектурні рішення, що роблять програми швидшими, гнучкішими та легшими для масштабування.

1. Архітектура на Основи Мікросервісів та Сервісних Паттернів

Монолітні додатки, що були нормою раніше, поступилися місцем мікросервісам. Цей патерн передбачає розділення великого додатка на невеликі, незалежні сервіси, кожен з яких відповідає за свою унікальну бізнес-функцію.

  • Переваги: Незалежне розгортання, масштабування окремих сервісів, підвищена стійкість до збоїв.
  • Інструменти: Для управління комунікацією між мікросервісами широко використовуються брокери повідомлень, такі як RabbitMQ або Apache Kafka. Для RESTful-комунікації — фреймворки типу Express або Fastify, а для gRPC — спеціалізовані бібліотеки.

Сервісні патерни у Node.js тепер часто реалізуються як окремі, самодостатні модулі, які експортують конкретну функціональність. Це робить код чистішим, а його тестування простішим.

2. Edge Computing та Serverless (Безсерверні) Архітектури

Зростання популярності Edge Computing (обчислення на периферії) та Serverless-архітектур кардинально змінює підхід до розробки. Node.js ідеально підходить для цих сценаріїв завдяки своїй легкості та швидкості запуску.

  • Edge Computing: Цей патерн передбачає виконання коду максимально близько до кінцевого користувача, що значно зменшує затримку (latency). У 2025 році Node.js є одним із ключових середовищ для розробки Edge Functions на таких платформах, як Vercel та Cloudflare Workers. Це дозволяє створювати блискавично швидкі API-маршрути та динамічний контент.
  • Serverless: Модель, де розробник зосереджується лише на написанні бізнес-логіки, не турбуючись про сервери. AWS Lambda, Google Cloud Functions та Azure Functions активно використовують Node.js. Цей патерн дозволяє створювати масштабовані та економічно ефективні рішення, оскільки ви платите лише за фактично використаний час обчислень.

3. TypeScript та Deno: Паттерни Типізованого Коду

Епоха “дикого” JavaScript, коли нехтування типами було нормою, закінчилася. У 2025 році TypeScript став фактичним стандартом для більшості нових Node.js-проєктів.

  • TypeScript: Дозволяє виявляти помилки на етапі компіляції, покращує читабельність коду та надає чудову підтримку в IDE. Патерни, такі як Dependency Injection та Inversion of Control, значно легше реалізувати та підтримувати за допомогою сильної типізації.
  • Deno: Середовище виконання, створене автором Node.js, яке спочатку підтримує TypeScript. Воно також пропонує вбудовану безпеку, що робить його привабливим для розробки сучасних додатків. Паттерни, що використовуються в Deno, часто зосереджені на використанні нативних веб-API.

4. Патерни Асинхронності та Багатопоточності

Хоча Node.js традиційно є однопотоковим, у 2025 році це вже не так. Сучасні програми активно використовують розширені можливості асинхронності та багатопоточності.

  • async/await: Цей синтаксис став стандартом для роботи з асинхронним кодом, замінивши незграбні Promise-ланцюжки та callback hell. Він робить код більш лінійним та легким для розуміння.
  • Worker Threads: Вбудований модуль, який дозволяє виконувати інтенсивні обчислювальні завдання у фоновому потоці. Це ідеально підходить для операцій, що потребують багато CPU, не блокуючи основний потік подій Node.js.
  • Event-Driven Architecture: Патерн, де компоненти системи взаємодіють шляхом надсилання та отримання подій. Цей підхід є основою багатьох мікросервісних систем і чудово реалізується в Node.js завдяки його Event Loop.

5. ORM/ODM та Репозиторії: Паттерн Доступу до Даних

Для роботи з базами даних сучасні Node.js-розробники віддають перевагу чітким та масштабованим патернам.

  • ORM (Object-Relational Mapping) / ODM (Object-Document Mapping): Такі інструменти, як Prisma, Sequelize та TypeORM для реляційних баз даних, а також Mongoose для MongoDB, є золотим стандартом. Вони дозволяють взаємодіяти з базою даних за допомогою об’єктів, що значно спрощує розробку та підтримку.
  • Репозиторії (Repository Pattern): Цей патерн створює абстракцію над шаром даних. Код додатка взаємодіє з репозиторіями, а не безпосередньо з ORM/ODM. Це робить бізнес-логіку незалежною від конкретної бази даних і спрощує міграцію.

Висновок: Node.js 2025 як Платформа для Масштабованих Систем

У 2025 році Node.js вже не просто інструмент для швидкого створення API. Це повноцінна, зріла платформа, яка лежить в основі складних, високомасштабованих систем. Використання мікросервісів, Serverless-архітектур, сильної типізації за допомогою TypeScript та ефективних патернів асинхронності дозволяє розробникам створювати програми, які є не тільки швидкими, але й стійкими, легко підтримуваними та готовими до майбутніх викликів. Опанування цих патернів є ключовим для будь-якого сучасного Node.js-розробника.

Web Workers та React: Як Розвантажити UI та Прискорити Програму

У сучасному веброзробці швидкість та чуйність інтерфейсу користувача є ключовими для позитивного досвіду. Часто складні обчислення, обробка великих обсягів даних або тривалі мережеві запити можуть “заморозити” головний потік виконання JavaScript, що призводить до повільного або навіть невідгукливого UI. Саме тут на сцену виходять Web Workers – потужний інструмент для асинхронних операцій, який, у поєднанні з React, може значно покращити продуктивність вашої програми.

Проблема Блокування UI у React

 

React – це бібліотека для створення динамічних користувацьких інтерфейсів. Її рендерінг відбувається у головному потоці виконання браузера. Це означає, що будь-яка тривала операція, яка запускається в цьому потоці (наприклад, складний алгоритм сортування масиву з мільйонів елементів), заблокує його. Результат? Ваша React-програма перестане реагувати на дії користувача (кліки, введення тексту), поки операція не завершиться. Це створює відчуття “зависання” і псує користувацький досвід.

Web Workers: Рішення для Асинхронних Завдань

Web Workers – це механізм, який дозволяє запускати JavaScript-скрипти у фоновому потоці, окремо від основного потоку виконання браузера. Це означає, що ви можете виконувати інтенсивні обчислення, не блокуючи UI.

Ключові особливості Web Workers:

  • Паралельне виконання: Завдання виконуються паралельно з основним потоком.
  • Ізольоване середовище: Web Worker має власне глобальне оточення і не має прямого доступу до DOM або деяких функцій, доступних у головному потоці (наприклад, window, document).
  • Обмін повідомленнями: Комунікація між головним потоком і Web Worker відбувається за допомогою механізму передачі повідомлень (методи postMessage() та onmessage).

Як Web Workers Допомагають React?

Інтеграція Web Workers у React-додатки дозволяє перенести ресурсомісткі операції з головного потоку в окремий, фоновий. Це звільняє головний потік для рендерінгу UI та обробки подій, забезпечуючи плавну та швидку роботу вашої програми.

Приклади задач, які ідеально підходять для Web Workers у React:

  • Обробка великих обсягів даних: Фільтрація, сортування, агрегація великих масивів даних, отриманих з API.
  • Складні математичні обчислення: Наприклад, симуляції, розрахунки статистики.
  • Парсинг великих файлів: JSON, XML або CSV файлів.
  • Шифрування/дешифрування даних.
  • Інтенсивні операції з Canvas: Складні графічні маніпуляції.

Інтеграція Web Workers у React-додаток: Практичний Приклад

Давайте розглянемо простий приклад. Уявіть, що нам потрібно обчислити N-е число Фібоначчі, що є досить ресурсомісткою операцією при великих N.

Без Web Worker (блокуючий UI):

// FibonacciComponent.jsx
import React, { useState } from 'react';

const FibonacciComponent = () => {
  const [number, setNumber] = useState(0);
  const [result, setResult] = useState(null);

  const calculateFibonacci = (n) => {
    if (n <= 1) return n;
    return calculateFibonacci(n - 1) + calculateFibonacci(n - 2);
  };

  const handleCalculate = () => {
    // Ця операція блокуватиме UI при великих 'number'
    const fibResult = calculateFibonacci(number);
    setResult(fibResult);
  };

  return (
    <div>
      <input
        type="number"
        value={number}
        onChange={(e) => setNumber(parseInt(e.target.value))}
      />
      <button onClick={handleCalculate}>Обчислити Фібоначчі</button>
      {result !== null && <p>Результат: {result}</p>}
    </div>
  );
};

export default FibonacciComponent;

З Web Worker (розвантажує UI):

  1. Створіть файл fibonacci.worker.js:
    // public/fibonacci.worker.js
    onmessage = function(e) {
      const n = e.data;
      if (n <= 1) {
        postMessage(n);
        return;
      }
    
      let a = 0, b = 1;
      for (let i = 2; i <= n; i++) {
        const temp = a + b;
        a = b;
        b = temp;
      }
      postMessage(b); // Надсилаємо результат назад у головний потік
    };
    
  2. Використайте Web Worker у вашому React-компоненті:
    // FibonacciWorkerComponent.jsx
    import React, { useState, useEffect, useRef } from 'react';
    
    const FibonacciWorkerComponent = () => {
      const [number, setNumber] = useState(0);
      const [result, setResult] = useState(null);
      const workerRef = useRef(null);
    
      useEffect(() => {
        // Створюємо Web Worker лише один раз при монтуванні компонента
        workerRef.current = new Worker('/fibonacci.worker.js');
    
        // Обробник повідомлень від Web Worker
        workerRef.current.onmessage = (e) => {
          setResult(e.data);
        };
    
        // Очищення Web Worker при розмонтуванні компонента
        return () => {
          if (workerRef.current) {
            workerRef.current.terminate();
          }
        };
      }, []);
    
      const handleCalculate = () => {
        if (workerRef.current) {
          // Надсилаємо дані в Web Worker, не блокуючи UI
          setResult('Обчислення...');
          workerRef.current.postMessage(number);
        }
      };
    
      return (
        <div>
          <input
            type="number"
            value={number}
            onChange={(e) => setNumber(parseInt(e.target.value))}
          />
          <button onClick={handleCalculate}>Обчислити Фібоначчі (Worker)</button>
          {result !== null && <p>Результат: {result}</p>}
          <p>UI залишається чуйним під час обчислень!</p>
        </div>
      );
    };
    
    export default FibonacciWorkerComponent;
    

У цьому прикладі, коли користувач натискає кнопку “Обчислити Фібоначчі (Worker)”, обчислення числа Фібоначчі виконується у фоновому потоці. Це дозволяє інтерфейсу залишатися чуйним, і користувач може взаємодіяти з іншими елементами сторінки, поки йде обчислення.

Поради для Ефективного Використання Web Workers у React

  • Використовуйте useRef для Worker Instance: Щоб уникнути створення нового worker’а при кожному ререндері компонента, зберігайте його екземпляр у useRef.
  • Очищайте Worker: Завжди викликайте worker.terminate() у функції очищення useEffect (при розмонтуванні компонента), щоб уникнути витоків пам’яті.
  • Оберіть правильні завдання: Web Workers не призначені для кожної операції. Використовуйте їх лише для дійсно тривалих та обчислювально-інтенсивних завдань.
  • Бібліотеки-хелпери: Існують бібліотеки, такі як comlink або worker-loader (для Webpack), які можуть спростити роботу з Web Workers, надаючи більш зручний API.
  • Обробка помилок: Завжди реалізуйте обробку помилок у Worker за допомогою worker.onerror.

Висновок

Web Workers у поєднанні з React надають потужний механізм для створення високопродуктивних та чуйних веб-додатків. Переносячи важкі обчислення у фонові потоки, ви розвантажуєте головний потік виконання, що призводить до значного прискорення програми та покращення користувацького досвіду. Якщо ваша React-програма стикається з проблемами продуктивності через блокування UI, Web Workers – це саме той інструмент, який варто розглянути для оптимізації.

Чи замислювалися ви, які ще задачі у ваших React-проектах могли б виграти від використання Web Workers?

Розширення jsquery для PostgreSQL: Точні та Швидкі Вибірки з JSONB

Розширення jsquery для PostgreSQL: Точні та Швидкі Вибірки з JSONB

У світі, де гнучкість NoSQL-подібних структур дедалі частіше зустрічається в реляційних базах даних, PostgreSQL виділяється своїм потужним типом даних JSONB. Він дозволяє зберігати напівструктуровані дані без обмежень традиційних схем. Однак, як ефективно запитувати ці дані? Саме тут на допомогу приходить розширення jsquery.

Що таке jsquery і чому воно важливе для JSONB?

PostgreSQL має вбудовані оператори для роботи з JSONB, такі як ->, ->>, ?, ?|, ?&. Проте, для складних запитів, що охоплюють вкладені структури, масиви або комбінації умов, ці оператори можуть бути громіздкими, неінтуїтивними, а головне — не завжди оптимальними з точки зору продуктивності.

jsquery – це потужне розширення для PostgreSQL, яке надає спеціалізовану мову запитів. Вона розроблена для ефективного пошуку та фільтрації даних у стовпцях JSONB. Синтаксис jsquery схожий на MongoDB, що робить його дуже зручним для розробників, які вже працювали з NoSQL-базами даних.

Переваги використання jsquery

  1. Простий та Інтуїтивний Синтаксис: jsquery спрощує написання складних запитів до JSONB. Замість багаторівневих операторів PostgreSQL, ви можете використовувати компактний і читабельний синтаксис.
  2. Висока Продуктивність: Одна з ключових переваг jsquery – його здатність використовувати індекси GIN (Generalized Inverted Index) для стовпців JSONB. Це дозволяє значно прискорити виконання запитів, особливо на великих обсягах даних, забезпечуючи точні та швидкі вибірки.
  3. Розширені Можливості Запитів: jsquery підтримує широкий спектр операцій, зокрема:
    • Вкладені запити: Легкий доступ до даних, що знаходяться глибоко у вкладених об’єктах.
    • Операції з масивами: Ефективний пошук елементів у масивах JSONB.
    • Логічні оператори: Комбінування умов за допомогою AND, OR, NOT.
    • Оператори порівняння: Зручніший синтаксис для < , >, <=, >=.
    • Функції: Можливість використовувати спеціальні функції для маніпуляцій з даними.

Приклади використання jsquery

Припустимо, у нас є таблиця products зі стовпцем details типу JSONB, що містить інформацію про товар, наприклад:

{
  "name": "Laptop Pro",
  "category": "Electronics",
  "specs": {
    "cpu": "Intel i7",
    "ram": "16GB"
  },
  "tags": ["gaming", "work"],
  "price": 1200
}

Порівняйте:

Стандартний PostgreSQL JSONB запит:

SELECT * FROM products WHERE details->>'category' = 'Electronics' AND (details->'specs'->>'ram')::text = '16GB';

jsquery запит:

SELECT * FROM products WHERE details @? 'category = "Electronics" AND specs.ram = "16GB"';

Як бачимо, jsquery значно компактніший та зрозуміліший.

Встановлення та Налаштування jsquery

Для використання jsquery вам необхідно встановити його як розширення у вашій базі даних PostgreSQL. Зазвичай це включає такі кроки:

  1. Завантаження та Компіляція: Завантажте вихідний код jsquery з GitHub та скомпілюйте його.
  2. Встановлення: Скопіюйте скомпільовані файли до директорії розширень PostgreSQL.
  3. Активація у Базі Даних: Виконайте команду CREATE EXTENSION jsquery; у вашій базі даних.

Після встановлення, обов’язково створіть GIN-індекс для вашого стовпця JSONB, щоб забезпечити максимальну продуктивність:

CREATE INDEX idx_products_details_jsquery ON products USING GIN (details jsonb_path_ops);

Коли використовувати jsquery?

jsquery є ідеальним рішенням, коли:

  • Ви працюєте з великими обсягами напівструктурованих даних у JSONB.
  • Вам потрібні складні та гнучкі запити до вкладених JSONB-структур.
  • Важлива висока продуктивність запитів.
  • Ви хочете спростити код запитів до JSONB.

Висновок

Розширення jsquery для PostgreSQL є незамінним інструментом для будь-якого розробника, який працює з даними JSONB. Воно не тільки спрощує процес написання складних запитів, а й значно покращує їхню продуктивність завдяки оптимізованій роботі з індексами. Інтеграція jsquery у ваш робочий процес дозволить вам реалізувати точні та швидкі вибірки з JSONB, вивільняючи потенціал ваших напівструктурованих даних у PostgreSQL.

Як @empty у Angular спрощує роботу з порожніми колекціями

У сучасній веб-розробці UX має вирішальне значення. Порожні стани — один з найчастіше ігнорованих, але критично важливих аспектів взаємодії з інтерфейсом. Angular додає цікавий підхід до цієї задачі: директиву @empty, яка дозволяє елегантно відображати повідомлення чи інтерфейс для порожніх колекцій. Давайте розберемось, як це працює і чому це корисно.

Проблема порожніх колекцій

Уявімо ситуацію: у нас є список повідомлень користувача. Якщо список не містить жодного повідомлення, то інтерфейс виглядає… дивно. Користувач не розуміє, чи все завантажилось, чи сталася помилка, чи ще щось. Саме для таких випадків і потрібен “empty state” — чіткий сигнал, що “даних немає”.

Традиційний підхід

Зазвичай розробники перевіряють довжину масиву вручну:

<div *ngIf="items.length; else emptyState">
  <div *ngFor="let item of items">{{ item.name }}</div>
</div>
<ng-template #emptyState>
  <p>Немає елементів для відображення</p>
</ng-template>

Цей код працює, але виглядає громіздко, повторюється і не дуже масштабований.

Що таке @empty у Angular?

У Angular версіях, де підтримується мова шаблонів з @-синтаксисом, можна використовувати директиву @empty у межах структурних директив типу *ngFor:

<ul *ngFor="let item of items; @empty">
  <li>{{ item.name }}</li>
  <ng-template #empty>
    <li>Немає елементів</li>
  </ng-template>
</ul>

Цей підхід не тільки робить код більш лаконічним, але й розділяє логіку відображення контенту та порожнього стану без зайвих перевірок у компоненті.

Як це працює під капотом?

@empty є синтаксичним розширенням, яке Angular трансформує під час компіляції шаблону. Воно визначає шаблон, який буде показано, якщо вхідна колекція порожня або null/undefined. Angular автоматично обробляє логіку перевірки всередині механізму NgForOf.

Переваги використання @empty

  • Чистіший шаблон: менше умов, перевірок, ngIf/else.
  • Краща читабельність: відразу видно, що буде показано у разі відсутності даних.
  • Масштабованість: однакова логіка легко переноситься на будь-який список.
  • Менше помилок: немає ризику забути про порожній стан.

Рекомендації до використання

  1. Використовуйте @empty, якщо працюєте з Angular версіями, де підтримується новий синтаксис.
  2. Якщо ваші дані приходять з Observable, переконайтесь, що *ngIf або async виконується коректно перед рендерингом списку.
  3. Створіть власний компонент для “empty state”, який буде багаторазово використовуватись.
<app-empty [message]="'Немає результатів пошуку'"></app-empty>

Висновок

Директива @empty — це маленьке, але потужне доповнення до арсеналу Angular-розробника. Вона допомагає створювати зрозумілі, передбачувані та дружні до користувача інтерфейси, особливо там, де важлива прозорість у комунікації з користувачем. Не ігноруйте порожні колекції — вони говорять не менше, ніж заповнені.

 

Статичний аналіз Pull Request’ів: Ваш шлях до бездоганного коду та стабільності розробки

У сучасному світі швидкої розробки програмного забезпечення, дедлайни тиснуть, а команди прагнуть до безперервної інтеграції та доставки (CI/CD), якість коду іноді може відходити на другий план. Проте, саме чистий, зрозумілий та надійний код є фундаментом стабільного продукту. Одним з найефективніших способів підтримання високих стандартів є автоматизація перевірок на етапі Pull Request (PR), і ключову роль тут відіграє статичний аналіз.

Що таке статичний аналіз і чому він незамінний?

Статичний аналіз — це процес аналізу вихідного коду програми без її фактичного виконання. Уявіть собі досвідченого, але невблаганного колегу, який миттєво перевіряє ваш код на наявність потенційних помилок, вразливостей, “кодових запахів” (code smells) та невідповідностей стандартам кодування ще до того, як він потрапить до основної гілки.

Інтеграція статичного аналізу безпосередньо у процес Pull Request перетворює його з формальності на потужний інструмент контролю якості. Це дозволяє:

  • Виявляти помилки на ранніх етапах. Дешевше і швидше виправити баг до злиття коду, аніж шукати його потім у продакшені.
  • Забезпечувати єдиний стиль коду. Автоматичні лінтери (як-от ESLint для JavaScript або Black для Python) гарантують, що вся команда дотримується однакових правил форматування, що робить код більш читабельним і легким для підтримки.
  • Підвищувати безпеку. Спеціалізовані інструменти (SAST – Static Application Security Testing) сканують код на наявність поширених вразливостей, таких як SQL-ін’єкції, міжсайтовий скриптинг (XSS) та інші.
  • Зменшувати когнітивне навантаження на рев’юерів. Коли автоматизовані інструменти беруть на себе рутинну перевірку синтаксису, форматування та потенційних помилок, людина-рев’юер може зосередитись на більш важливих аспектах: архітектурі, логіці та загальній ефективності рішення.

Як статичний аналіз веде до регулярності?

Регулярність у розробці — це передбачуваність, стабільність і послідовність у процесах та результатах. Коли кожен Pull Request проходить через однаковий набір автоматизованих перевірок, ви будуєте культуру якості та відповідальності.

  1. Об’єктивність: Машина не має упереджень. Правила однакові для всіх — і для сеньйора, і для джуніора. Це усуває суб’єктивні суперечки про стиль коду під час рев’ю.
  2. Дисципліна: Автоматичні перевірки привчають розробників писати чистіший код з першого разу. Це стає корисною звичкою, що позитивно впливає на всю кодову базу.
  3. Передбачуваність: Ви точно знаєте, що жоден PR не буде злитий, якщо він не відповідає встановленим стандартам якості. Це робить процес розробки більш стабільним і зменшує кількість несподіваних помилок після деплою.

Популярні інструменти для статичного аналізу в CI/CD

Ринок пропонує безліч інструментів, які легко інтегруються з GitHub, GitLab, Bitbucket та іншими системами контролю версій. Ось декілька з них:

  • SonarQube / SonarCloud: Потужна платформа для комплексного аналізу якості та безпеки коду. Аналізує код на наявність багів, вразливостей, “кодових запахів” та покриття тестами.
  • ESLint / Prettier (JavaScript/TypeScript): Незамінні інструменти для підтримки єдиного стилю коду та виявлення поширених помилок у світі JavaScript.
  • Black / Flake8 / Mypy (Python): Комбінація для автоматичного форматування коду, перевірки на відповідність стандартам PEP 8 та статичної типізації.
  • Checkstyle / PMD (Java): Допомагають підтримувати стандарти кодування та знаходити потенційні проблеми, такі як невикористаний код або надто складна логіка.
  • Snyk / OWASP ZAP: Спеціалізовані інструменти, орієнтовані на пошук вразливостей безпеки (SAST).

Інтеграція зазвичай відбувається через конфігураційні файли вашої системи CI/CD (наприклад, .github/workflows/main.yml для GitHub Actions), де ви вказуєте, які перевірки запускати для кожного Pull Request.

Висновок

Впровадження статичного аналізу pull request’ів — це не просто технічне покращення, а стратегічна інвестиція у стабільність вашого проєкту та продуктивність команди. Це крок від хаотичної розробки до регулярного, передбачуваного та якісного процесу. Автоматизуючи рутинні перевірки, ви вивільняєте час для творчості та складних інженерних завдань, одночасно підвищуючи надійність і безпеку вашого продукту. Почніть з малого — додайте один лінтер у ваш CI/CD пайплайн, і ви швидко відчуєте переваги цього підходу.

Async pipe не чистий: розвінчуємо міф

Якщо ви працювали з Angular, то напевно знайомі з async pipe — зручним способом підписки на Observable прямо в шаблоні. Але в певний момент ви могли почути фразу: “Async pipe не чистий”. Що це означає і чи справді є підстави для занепокоєння? Розбираємось по-людськи.

Що таке pure та impure pipes в Angular

У Angular pipes поділяються на “чисті” (pure) та “нечисті” (impure). Чиста pipe виконується лише тоді, коли змінюється вхідне значення. Нечиста — щоразу, коли Angular запускає зміну детекції (а це часто).

У декларації pipe:

@Pipe({
  name: 'customPipe',
  pure: false
})

Якщо pure: false, Angular буде викликати цю pipe набагато частіше.

Async pipe і її поведінка

Async pipe виглядає зручним:

<p>{{ user$ | async }}</p>

Вона автоматично:

  • підписується на Observable;
  • повертає останнє значення;
  • відписується при знищенні компонента.

Однак за капотом async pipe є нечистою. Вона викликається кожного разу, коли Angular виконує change detection, щоб перевірити, чи не змінилось значення Observable.

Чи це погано?

Не зовсім. Angular оптимізований для роботи з таким шаблоном, і більшість змін не є критичними. Але якщо:

  • ваш компонент часто оновлюється (через setInterval, події чи сторонні тригери);
  • є велика кількість async pipe в одному шаблоні;
  • ваші Observables складні, потребують перерахунку;

…ви можете помітити погіршення продуктивності.

Альтернативи та підходи

  1. Передплата в компоненті:
ngOnInit() {
  this.user$?.subscribe(user => this.user = user);
}

Але потрібно не забути unsubscribe.

  1. Push ChangeDetectionStrategy + сигналізація: Використання OnPush та Subject’ів/Signal’ів для більш контрольованих оновлень.
  2. Memoization та кастомні pipes: Якщо ви точно знаєте, що значення не змінюється щодня — кешуйте.

Висновок

Async pipe — зручний, безпечний і загалом ефективний інструмент. Але варто пам’ятати, що він не є “чистим” у сенсі Angular. Це означає, що для критично навантажених компонентів чи у високочастотних потоках даних його краще замінювати або контролювати.

Знання про “нечистоту” async pipe не має лякати — воно допоможе писати більш ефективний код, коли це справді потрібно.

Vue: Composables та TypeScript — це не Mixins і точно не просто JS

Світ Vue значно еволюціонував: від звичних нам Options API та Mixins — до Composition API з Composables, де ще й TypeScript додає своїх барв. І хоча це виглядає як крок уперед, для багатьох розробників перехід стає справжнім викликом. Давайте розберемося по-людськи, чому з Composables і TypeScript не так просто — але дуже перспективно.

Що не так із Mixins?

Mixins колись здавалися зручним рішенням. Хочеш повторне використання логіки — імпортуй міксин. Але з часом виявилось:

  • важко зрозуміти, звідки береться яка змінна;
  • імена методів можуть конфліктувати;
  • складно відстежити залежності й типи;
  • TypeScript взагалі не в захваті.

Composition API: прозорість і контроль

Composables — це просто функції, які повертають реактивну логіку. Наприклад:

export function useUser() {
  const user = ref(null);
  const isLoggedIn = computed(() => !!user.value);
  return { user, isLoggedIn };
}

Це легко тестувати, передавати в інші компоненти, розширювати. Але коли ви додаєте TypeScript, то починається гра в типи.

TypeScript: краса та біль

З одного боку, TS допомагає:

  • зробити API Composable-функцій зрозумілим;
  • зловити помилки на етапі компіляції;
  • покращити автодоповнення.

З іншого боку, типізація ref, computed, watch часто потребує додаткових зусиль:

const user = ref<User | null>(null); // потрібно явно вказувати тип

А ще буває складно правильно описати типи для повернених об’єктів, особливо якщо вони змінюються динамічно.

Common pain-points

  • Під час міграції зі старих міксинів усе виглядає занадто новим.
  • Якщо не структурувати проєкт, Composables можуть стати хаосом.
  • TypeScript із реактивними змінними вимагає розуміння тонкощів unwrap/ref.

Як зробити життя простішим?

  1. Пиши дрібні Composables. Нехай кожен вирішує одну задачу.
  2. Типізуй одразу. Використовуй ref<Type>(), навіть якщо здається зайвим.
  3. Дотримуйся єдиної структури. Назви, шляхи, імпорти — усе має бути передбачуваним.
  4. Використовуй ESLint + Volar. Це рятує від багатьох типових помилок.
  5. Обирай підхід, який зручний саме для вашої команди. Composition API — не панацея, але має багато плюсів.

Висновок

Composables і TypeScript у Vue — це як вивчити нову мову після років спілкування на знайомій. Спершу здається, що все складно, але з часом приходить прозорість, гнучкість і задоволення від чистої архітектури. Mixins були зручним рішенням свого часу, але майбутнє Vue — за типізованими, добре структурованими composable-функціями.

І навіть якщо зараз здається складно — це той випадок, коли «важче» означає «краще».

Веб-агенти, які дійсно розуміють веб-сайти: як шар сприйняття Notte вирішує проблему DOM

Більшість сучасних AI-агентів, які працюють у браузері, стикаються з тим самим викликом: DOM-дерево. Це могутня, але надзвичайно складна структура, створена не для машинного сприйняття, а для рендерингу інтерфейсу. DOM постійно змінюється, має безліч станів і контекстів, а елементи — непрозору семантику. Тож чи може штучний інтелект дійсно «бачити» веб-сайт, як це робить людина? Саме на це запитання відповідає підхід платформи Notte.

Проблема: DOM — це не реальність, а її відображення

DOM — це не просто структура. Це інтерфейс між HTML, CSS, JavaScript і користувачем. Наприклад, одна й та сама кнопка може поводитися по-різному в залежності від класів, aria-атрибутів, станів або динамічних скриптів. Статичний парсинг тут безсилий.

Багато AI-агентів намагаються інтерпретувати DOM у вигляді дерева елементів або CSS-селекторів. Проте така стратегія має два головні недоліки:

  1. Відсутність семантикиdiv, span і button не завжди означають те, що здається.
  2. Відсутність контексту — DOM не зберігає намір чи функцію елемента. Він просто показує структуру.

Рішення від Notte: шар сприйняття

Notte пропонує новий підхід: замість того, щоб працювати з «сирим» DOM, система додає шар сприйняття (perception layer), який формує абстрактне представлення інтерфейсу. Іншими словами, Notte створює внутрішню карту інтерфейсу, яку можна осмислити, як людину.

Цей шар:

  • визначає семантичні ролі елементів (наприклад, “кнопка входу”, “пошукове поле”);
  • інтегрує візуальні атрибути, розміщення та поведінку;
  • враховує контекст взаємодії (наприклад, “цей елемент з’являється після авторизації”);
  • оновлюється в реальному часі при зміні DOM.

Що це змінює?

Такий підхід дає агентам значно більше, ніж просто змога клікнути правильну кнопку. Тепер вони можуть:

  • розуміти мету елементів (а не тільки їхній вигляд);
  • взаємодіяти умовно (наприклад, “заповнити форму, якщо вона є”);
  • враховувати динамічний стан сайту;
  • будувати стратегії, як справжні користувачі (наприклад, “знайти форму зворотного зв’язку і надіслати повідомлення”).

Приклад на практиці

Агент із шаром сприйняття бачить не просто DOM-дерево, а таку структуру:

{
  "type": "form",
  "purpose": "login",
  "fields": ["email", "password"],
  "submit": "button"
}

З цим представленням він не буде шукати input[type="text"] чи #login-button. Він просто “знає”, що потрібно зробити, і вміє діяти відповідно.

Як це працює технічно?

Шар сприйняття Notte базується на поєднанні:

  • моделі комп’ютерного зору, що бачить структуру;
  • LLM-моделі, яка формує семантичні узагальнення;
  • системи оновлень, яка стежить за змінами DOM у реальному часі.

Цей гібрид дозволяє не просто “парсити” сайт, а розуміти його.

Висновок

Інтернет був створений для людей — і саме це робить його складним для машин. Але Notte демонструє, що можливо дати штучному інтелекту відчуття простору, яке наближає його до людського способу взаємодії. Шар сприйняття — це не просто додатковий модуль. Це нова парадигма, яка відкриває двері до розумніших, чутливіших і точніших агентів у вебі.