Тестування — це важлива частина життєвого циклу будь-якого застосунку. У світі React і Next.js найпопулярнішими інструментами для цього є Jest і React Testing Library. Цей гайд допоможе вам налаштувати тестове середовище швидко, правильно і з урахуванням кращих практик.
CRA має Jest і RTL з коробки. Але якщо у вас Next.js, потрібно налаштовувати вручну.
npm install --save-dev jest @testing-library/react @testing-library/jest-dom babel-jest identity-obj-proxy @testing-library/user-eventjest.config.js:const nextJest = require('next/jest');
const createJestConfig = nextJest({ dir: './' });
const customJestConfig = {
setupFilesAfterEnv: ['<rootDir>/jest.setup.js'],
moduleNameMapper: {
'^@/(.*)$': '<rootDir>/src/$1',
'\\.(css|less|scss|sass)$': 'identity-obj-proxy',
},
testEnvironment: 'jsdom',
};
module.exports = createJestConfig(customJestConfig);jest.setup.js:import '@testing-library/jest-dom';tsconfig.json:{
"compilerOptions": {
"types": ["jest", "@testing-library/jest-dom"]
}
}Button.jsx):export default function Button({ onClick, children }) {
return <button onClick={onClick}>{children}</button>;
}Button.test.jsx):import { render, screen, fireEvent } from '@testing-library/react';
import Button from './Button';
test('натискає кнопку', () => {
const handleClick = jest.fn();
render(<Button onClick={handleClick}>Натисни мене</Button>);
const button = screen.getByText('Натисни мене');
fireEvent.click(button);
expect(handleClick).toHaveBeenCalledTimes(1);
});userEvent замість fireEvent для ближчої симуляції поведінки користувача.afterEach(cleanup) (автоматично робиться RTL).getByRole, getByText, getByLabelText.Jest та React Testing Library — це потужна пара для побудови надійних UI-тестів. Вони дозволяють не тільки перевіряти, чи працює компонент, а й гарантувати, що користувацький досвід відповідає очікуванням. Якщо ви використовуєте Next.js — трошки більше налаштування, але результат того вартий. Тестуйте не реалізацію, а поведінку — і ваші додатки будуть стабільними.
У світі блокчейну, де все побудовано навколо прозорості, безпеки та незмінності, можливість зберігати довільні дані безпосередньо у ланцюжку викликає великий інтерес. Одним із механізмів, що дозволяє це зробити у мережі біткоїну, є OP_RETURN. Ця інструкція відкриває двері до таких застосувань, як запис хешів документів, створення NFT, реєстрація цифрових підписів або навіть передача коротких повідомлень у сам блокчейн.
OP_RETURN — це спеціальний оператор у мові сценаріїв Bitcoin Script, яка використовується для обробки транзакцій. Його головна особливість — він позначає, що вихід транзакції не має фінансової цінності і його не можна витратити. Саме тому він ідеально підходить для вбудовування метаданих.
Оператор дозволяє додати до 80 байтів (раніше — 40) довільних даних у транзакцію. Це можуть бути хеші, текстові рядки, або структуровані дані, які потім можна аналізувати за допомогою сторонніх сервісів.
Створюючи транзакцію з виходом, який містить OP_RETURN, користувач вказує інструкцію та додає байти інформації. Наприклад, скрипт може виглядати так:
OP_RETURN 48656c6c6f2c20426974636f696e21Це шістнадцяткове кодування фрази “Hello, Bitcoin!”. Після публікації транзакції в мережі ці дані залишаються у блокчейні назавжди — незмінними й публічними.
const bitcoin = require("bitcoinjs-lib");
const data = Buffer.from("Hello, Bitcoin!", "utf8");
const embed = bitcoin.payments.embed({ data: [data] });
console.log(embed.output.toString("hex"));Цей код створює вихід OP_RETURN з текстом. Далі його можна додати до транзакції та підписати.
OP_RETURN — це потужний, але обмежений інструмент для запису публічних даних у мережу біткоїну. Він не створений для масового зберігання, але ідеально підходить для ситуацій, де потрібна прозорість, простота і незмінність. Якщо вам потрібно «викарбувати» щось назавжди у блокчейні — OP_RETURN саме те, що треба.
У сучасній веб-розробці створення API — це базовий навик. І якщо ви хочете побудувати просте, швидке та типобезпечне API — поєднання Express і Prisma буде чудовим вибором. У цій статті розглянемо покроково, як створити свій перший API на Node.js із використанням цих інструментів.
Express — це мінімалістичний веб-фреймворк для Node.js. Він дозволяє легко створювати маршрути, обробники запитів і сервери.
Prisma — це ORM (Object-Relational Mapping), яка спрощує взаємодію з базами даних. Вона дозволяє працювати з SQL-базами (PostgreSQL, MySQL, SQLite тощо) через JavaScript/TypeScript API.
mkdir express-prisma-api && cd express-prisma-api
npm init -y
npm install express prisma @prisma/client
npx prisma initВ prisma/schema.prisma:
datasource db {
provider = "sqlite"
url = "file:./dev.db"
}
generator client {
provider = "prisma-client-js"
}
model Post {
id Int @id @default(autoincrement())
title String
content String?
published Boolean @default(false)
createdAt DateTime @default(now())
}Тепер виконаємо міграцію:
npx prisma migrate dev --name initconst express = require("express");
const { PrismaClient } = require("@prisma/client");
const app = express();
const prisma = new PrismaClient();
app.use(express.json());
app.get("/posts", async (req, res) => {
const posts = await prisma.post.findMany();
res.json(posts);
});
app.post("/posts", async (req, res) => {
const { title, content } = req.body;
const post = await prisma.post.create({
data: {
title,
content
}
});
res.status(201).json(post);
});
app.listen(3000, () => {
console.log("Server is running on http://localhost:3000");
});/posts — отримаєте список усіх постів/posts з тілом:{
"title": "Мій перший пост",
"content": "Вітаю у Prisma + Express!"
}Зв’язка Express і Prisma дозволяє швидко створити надійне REST API з типобезпечною ORM. Цей стек ідеально підходить як для прототипування, так і для невеликих продакшен-проєктів. Далі ви можете додати валідацію, аутентифікацію, пагінацію, або перейти до використання TypeScript — усе залежить від ваших потреб.
Уявіть, що ви хочете пояснити новому колезі, як влаштована ваша веб-інфраструктура. Ви відкриваєте діаграму… і розумієте, що навіть самі в ній заплутались. Створення інфраструктурної схеми — це не просто малювання стрілочок між сервером і клієнтом. Це спроба узагальнити складну, динамічну систему у зрозумілому, точному й актуальному вигляді. І ось тут починаються труднощі.
Веб-розробка швидко еволюціонує, а з нею — і підходи до побудови архітектури. Хтось працює з monorepo, хтось — із microservices, інші ж інтегрують serverless або edge-computing рішення. Зобразити таку різноманітність в уніфікованій схемі — непросте завдання.
Одна з головних дилем: як знайти золоту середину між занадто спрощеною і занадто складною діаграмою? Якщо показати лише загальні блоки, вона втратить практичну цінність. Якщо зануритися в кожен дрібний сервіс чи queue — зникне читабельність.
Сучасні веб-проекти — це живі організми. Нові мікросервіси додаються, старі депрекейтяться, компоненти змінюють свої ролі. Тримати схему в актуальному стані — окрема задача, яка часто відкладається «на потім».
Популярні сервіси типу Lucidchart, Miro, або навіть draw.io — хороші, але мають обмеження. Наприклад, не всі підтримують автоматичну генерацію з коду або інтеграцію з Terraform/Infrastructure as Code. Ручне оновлення схеми — рутинно і неефективно.
У команді можуть бути різні уявлення про те, що саме треба показувати. Для девопсів важлива інфраструктура серверів, для фронтенду — CDN та API, для аналітики — потоки даних. Без чіткої угоди складно побудувати схему, яка задовольняє всіх.
Часто інфраструктурні схеми містять чутливу інформацію: URL, токени, назви серверів. Публікувати такі дані небезпечно, а приховати — значить зробити схему менш корисною. Потрібно вміти розділяти внутрішні і зовнішні версії діаграм.
Інфраструктурні схеми — це не просто документація, а важлива частина розуміння та спільної роботи над проектом. Так, створення такої схеми — складний процес, але він окупається сторицею: пришвидшує онбординг, спрощує дебаг, покращує комунікацію. І навіть якщо ваша перша схема буде недосконалою — краще мати хоча б одну, ніж жодної.
Автоматизоване тестування API — важлива частина сучасної розробки. Це не лише про перевірку відповідей від серверу, а й про контроль стабільності, безпеки та продуктивності. Якщо ви шукаєте простий спосіб почати з API-тестів — зв’язка Postman + Newman стане ідеальним стартом.
Postman — популярний інструмент для роботи з API. Він дозволяє:
Для новачка — це зручна точка входу. Для досвідченого — потужна платформа з можливістю інтеграції у CI/CD.
Newman — це CLI-інструмент від команди Postman. Він дозволяє запускати колекції Postman з автотестами у терміналі, автоматизувати їх виконання на сервері чи в CI-пайплайнах.
npm install -g newmanGET https://api.example.com/users).Tests та напишіть простий скрипт:pm.test("Статус-код має бути 200", function () {
pm.response.to.have.status(200);
});Export → збережіть як JSON.newman run my-collection.jsonNewman покаже результати прямо в терміналі. Ви побачите, які тести пройшли, а які — ні.
Postman + Newman легко інтегруються у пайплайни:
jobs:
test-api:
runs-on: ubuntu-latest
steps:
- uses: actions/checkout@v3
- name: Install Newman
run: npm install -g newman
- name: Run API tests
run: newman run ./tests/collection.json--reporters html) для візуалізації результатівPostman і Newman — це зручний і доступний спосіб почати автоматизоване тестування API. Вони не вимагають великих знань у програмуванні, але дозволяють масштабувати рішення до рівня CI/CD. Якщо ви хочете швидко отримати цінність від автотестів — спробуйте цей дует уже сьогодні.
JavaScript залишається серцем сучасного вебу й надалі еволюціонує. Але з кожним роком стає дедалі складніше зробити перші кроки в розробці: нові фреймворки, інструменти, стандарти. У 2025 році, щоб не відстати і здобути справжній досвід у JavaScript, потрібно діяти стратегічно. У цій статті — практичні поради, як розвивати свої навички ефективно та цікаво.
Почніть з того, щоб визначити свій фокус. У 2025 JavaScript однаково актуальний як у браузері, так і на сервері. Якщо вас приваблює створення інтерфейсів — обирайте фронтенд (React, Vue, Angular). Любите архітектуру та роботу з базами даних? Почніть з Node.js. Або спробуйте фулстек — але поступово.
Спробуйте створити щось практичне, що вирішує реальні проблеми:
Важливо не просто зробити, а ще й задокументувати проєкт, залити на GitHub, додати README та, бажано, деплоїти його (наприклад, через Vercel чи Render).
JavaScript-екосистема розвивається дуже швидко. У 2025 році важливо орієнтуватись на такі інструменти:
Відмінний спосіб не лише набрати досвіду, але й попрацювати у справжніх командах. Почніть з репозиторіїв з позначками good first issue, вивчайте структуру проекту, питайте. Ви отримаєте досвід роботи в команді, код-рев’ю і, можливо, нові кар’єрні можливості.
Багато компаній та спільнот організовують регулярні хакатони. Це чудова нагода прокачати навички швидкої розробки, навчитись працювати в команді, а ще — виграти призи чи знайти співрозробників. Додатково — онлайн-курси (FrontendMasters, Udemy, freeCodeCamp) залишаються цінним джерелом знань.
Написання статей — не лише для експертів. Коли ви пояснюєте щось іншому, краще розумієте тему самі. Крім того, це створює ваш особистий бренд, покращує пошукову видимість у Google, і часто служить як резюме.
Щоб ваші проекти чи статті бачили роботодавці:
У 2025 році JavaScript — це більше, ніж просто мова. Це повноцінна платформа для створення всього: від простих інтерфейсів до складних серверних систем. Щоб стати справжнім професіоналом, не обов’язково мати роки досвіду — головне — активність, цікавість і реальна практика. Зробіть перший крок сьогодні — і досвід сам вас знайде.
JavaScript постійно розвивається, і одна з найулюбленіших сучасних фішок розробників — це стрілочні функції (arrow functions). Їх легко писати, вони виглядають лаконічно і дають кілька важливих переваг над традиційними функціональними виразами. Давайте розберемося, що це таке, коли їх використовувати і як уникнути типових помилок.
Це коротший синтаксис для запису функції, представлений у ECMAScript 6 (ES6):
// Звичайна функція
function add(a, b) {
return a + b;
}
// Стрілочна функція
const add = (a, b) => a + b;Як бачимо, стрілочна функція займає менше місця і читається швидше.
Ви можете зменшити кількість коду, що особливо зручно для однорядкових виразів.
const square = x => x * x;thisЦе найважливіша відмінність. Стрілочні функції не створюють нового контексту this, а “успадковують” його від оточення. Це корисно в колбеках і методах:
class Timer {
seconds = 0;
start() {
setInterval(() => {
this.seconds++;
console.log(this.seconds);
}, 1000);
}
}У звичайній функції this посилався б на глобальний об’єкт, і this.seconds++ не працювало б.
argumentsУ стрілочних функціях немає власного об’єкта arguments. Якщо вам потрібно працювати з аргументами, краще використати rest-параметри:
const sum = (...args) => args.reduce((a, b) => a + b);const user = {
name: "Анна",
sayHi: () => {
console.log(`Привіт, я ${this.name}`); // undefined
}
};this тут не буде вказувати на об’єкт user. Використовуйте звичайну функцію для методів класів або об’єктів.
Стрілочні функції не мають власного this, тому їх не можна використовувати як конструктори:
const Person = (name) => {
this.name = name; // Помилка
};map, filter, reducethis)Стрілочні функції — це чудовий інструмент сучасного JavaScript, що дозволяє писати код швидше та чистіше. Вони не замінюють звичайні функції повністю, але є ідеальними для більшості повсякденних задач. Головне — пам’ятати про особливості this і не використовувати їх там, де потрібна динамічна прив’язка контексту.
Пишіть коротко, пишіть чисто — обирайте стрілочки!
Світ розробки ділиться на два табори: ті, хто обожнює писати юніт-тести, і ті, хто вважає їх непотрібною бюрократією. Де ж правда? Спробуймо розібратися, чи є юніт-тестування справжньою суперсилою розробника, чи це лише витрата дорогоцінного часу.
Юніт-тестування — це метод перевірки роботи окремих “юнтів” коду: функцій, методів, класів. Ідея проста: якщо кожен маленький компонент працює правильно — уся система буде надійною. Юніт-тести пишуться зазвичай окремо від основного коду і запускаються автоматично.
Юніт-тести — це ваша сітка безпеки. З їх допомогою можна вносити зміни у код, не боячись зламати щось важливе. Якщо всі тести проходять — значить, система працює.
Замість чекати скарг від користувачів, ви отримуєте сигнал про проблему одразу після зміни в коді. Це економить час і репутацію.
Хороший набір тестів пояснює, як повинен працювати ваш код. Новий розробник в команді швидко зрозуміє логіку, подивившись на тести.
Коли є 100% покриття критичної логіки, будь-яка зміна не викликає паніки. Ви знаєте, що система захищена.
У стартапах або при швидкому MVP часто потрібно запускатись “вчора”. Тут юніт-тести здаються розкішшю.
Якщо тести дублюють логіку або постійно ламаються при незначних змінах, вони перетворюються на тягар.
Інколи написання юніт-тестів на тривіальний код займає більше часу, ніж сам код. У таких випадках інші види тестування можуть бути ефективнішими.
Як і з будь-яким інструментом, головне — знати, коли і як застосовувати юніт-тести. Не потрібно прагнути до 100% покриття, якщо це не має практичного сенсу. Тестуйте критичну бізнес-логіку, обробку помилок, складні алгоритми. Менше — але якісніше.
Юніт-тестування — це не панацея, але й точно не марнування часу. Це інструмент, який, при правильному використанні, дає розробнику суперсилу: впевненість, швидкість, масштабованість. Головне — не впадати в крайнощі і пам’ятати: тести — це про якість, а не про кількість.
Хороший юніт-тест — це як супергеройський щит: його не видно, але він рятує вас у критичний момент.
У 2025 році JavaScript святкує своє 30-річчя — мова, яка починалась як експеримент для взаємодії в браузері, сьогодні є одним з головних стовпів сучасного вебу. Як же JavaScript пройшов шлях від іграшкової мови до глобального стандарту фронтенду (та не тільки)?
JavaScript був створений Бренданом Айком всього за 10 днів у компанії Netscape. Початкова назва мови була Mocha, згодом її перейменували в LiveScript, а врешті решт — у JavaScript, що було маркетинговим ходом: мова не має нічого спільного з Java, крім частини назви.
Перший реліз з’явився в браузері Netscape Navigator 2.0 і був орієнтований на прості інтерактивні сценарії — обробка подій, прості анімації, перевірка форм.
З появою Internet Explorer Microsoft створила власну версію JavaScript під назвою JScript. Ця “війна браузерів” призвела до фрагментації функціоналу й багатьох головних болей у розробників.
Щоб вирішити проблему несумісності, мову було стандартизовано як ECMAScript у 1997 році. З того часу ECMAScript став основою всіх реалізацій JavaScript.
У 2000-х JavaScript почали сприймати як другорядну мову. Але з появою jQuery (2006), розробка стала простішою і приємнішою. Бібліотека вирішувала проблему кросбраузерності і дозволяла писати менше коду для складних задач.
У 2009 році з’явилася стабільна версія ES5 з важливими фічами: strict mode, JSON.parse, Object.defineProperty — це дало потужний імпульс розвитку мови.
Того ж року Ryan Dahl представив Node.js, що дозволив запускати JavaScript на сервері. Це повністю змінило уявлення про мову.
У 2015 році вийшла ECMAScript 6 (ES2015) — найбільше оновлення за всю історію:
let і constЦе зробило JavaScript більш структурованим, а також наблизило його до класичних мов програмування.
JavaScript уже давно не лише про браузери:
JavaScript став мовою, що рухає інтернет. Від простого клієнтського скрипту до потужної екосистеми з мільйонами розробників по всьому світу.
Історія JavaScript — це історія еволюції, адаптації та тріумфу. І, схоже, вона тільки починається.
У світі блокчейну та криптовалют термін Token Generation Event (TGE) дедалі частіше звучить на етапах запуску нових проєктів. Якщо ви новачок у Web3 або просто цікавитесь криптовалютними ініціативами, варто розібратись, що таке TGE, чому це важливо і як воно впливає на весь ринок.
Token Generation Event (TGE) — це подія, під час якої новий токен офіційно створюється (“генерується”) та стає доступним для користувачів, інвесторів або учасників екосистеми. Зазвичай це відбувається після етапу приватного чи публічного продажу токенів, або одночасно з ним.
Іншими словами, TGE — це мить, коли смартконтракт створює токени і розподіляє їх згідно з токеномікою проєкту.
Хоча ці терміни часто плутають, ICO (Initial Coin Offering) — це збір коштів, тоді як TGE — це технічна реалізація токена:
Багато сучасних проєктів уникають терміну ICO через юридичні наслідки, замінюючи його нейтральнішим і точнішим TGE.
У проєкті децентралізованого фінансування (DeFi) команда може зібрати кошти у вигляді USDC, а потім оголосити TGE, під час якого розподіляє свої $TOKEN інвесторам, які внесли кошти, згідно з пропорціями.
// Простий приклад функції генерації токенів
function mint(address to, uint amount) external onlyOwner {
_mint(to, amount);
}Token Generation Event — це ключовий технічний та маркетинговий етап запуску будь-якого блокчейн-проєкту. Він сигналізує про початок життя токена в екосистемі, забезпечує його розподіл та відкриває шлях до торгівлі. Для розробників це технічний виклик, для інвесторів — момент істини, а для спільноти — початок нової історії.
Завжди перевіряйте надійність проєкту перед участю в TGE і пам’ятайте: за красивими обіцянками можуть ховатися ризики. Але добре реалізований TGE — це справжній старт успішної криптовалютної екосистеми.
Відкрийте криптовалютну картку Trustee за кілька хвилин! Оплачуйте ваші покупки миттєво з автоматичною конвертацією