Angular залишається одним із найпопулярніших фреймворків для розробки веб-додатків на TypeScript. Він має свою чітку архітектуру, масштабованість і безліч інструментів під капотом (CLI, Router, Forms тощо). Проте світ веб-розробки не стоїть на місці, і до 2025 року ми можемо очікувати низку цікавих змін та інновацій в Angular. У цій статті ми поговоримо про те, як може виглядати фреймворк у найближчі роки, на які технології слід звернути увагу та як розвиватиметься екосистема.
Однією з тенденцій, які ми бачимо останніми роками в Angular, є постійна спроба спростити підхід до розробки. Команда Google часто звертає увагу на відгуки спільноти і прагне позбутися зайвої бюрократії.
Що може змінитися:
NgModule).Angular уже досить швидкий, але з Ivy та іншими оптимізаціями продуктивність може ще покращитися.
Можливі покращення:
SSR (Angular Universal) уже показує хороші результати для SEO та швидкості. До 2025 року можемо очікувати:
Мікрофронтенди стають усе популярнішими. Angular, імовірно, розширить або вдосконалить можливості для розділення додатків на менші незалежні частини, які можна розробляти й деплоїти окремо.
Angular щільно інтегрований із TypeScript, використовуючи декоратори для компонентів, сервісів тощо. До 2025 року, коли декоратори стануть офіційною частиною стандарту JavaScript, Angular може розширити їх функціонал.
TypeScript активно розвивається. Нові можливості (наприклад, сумісність із ECMAScript, можливості роботи з шаблонами) можуть сильно вплинути на Angular.
Приклад:
Можемо очікувати покращену підтримку узагальнених (generic) компонентів чи нові інструменти для статичної перевірки шаблонів.
Ivy — це двигун рендерингу, що став частиною Angular починаючи з версії 9. Він спростив компіляцію й зменшив розмір бандлу. Проте Google не зупиняється й часто говорить про подальший розвиток.
Вона може стати ще швидшою, зменшивши час збірки для великих проєктів.
Angular у “strict mode” уже надає багато переваг, але можна очікувати, що до 2025 року це стане стандартом “за замовчуванням”.
RxJS завжди був серцем реактивності в Angular. Проте з появою різних нових реактивних бібліотек і підходів (наприклад, Signal у SolidJS) Angular може запровадити додаткові або полегшені механізми роботи з реактивністю, які будуть альтернативою RxJS або доповненням до нього.
Зростає популярність інструментів на базі штучного інтелекту (AI). Можливо, Angular почне пропонувати офіційні рекомендації або плагіни для:
Angular CLI уже вирішує багато проблем розробників (створення компонентів, служб, керування збірками). До 2025 року CLI може запропонувати:
Angular у 2025 році точно буде іншим, ніж той, що ми знаємо сьогодні, але його головні принципи — структура, продуктивність, надійність — залишаться. Ми можемо очікувати:
Для розробників, які вже використовують Angular, це означає збереження актуальності своїх знань і вміння швидко адаптуватися до нових можливостей. Для тих, хто тільки планує вивчати фреймворк, можна бути впевненим: Angular залишатиметься одним із ключових гравців у світі фронтенду і далі пропонуватиме потужні інструменти для створення масштабованих додатків.
З появою штучного інтелекту (ШІ) розвиток інструментів для розробки отримав новий поштовх. AI IDE-агенти — це системи, здатні підказувати код, виправляти помилки та навіть автоматично генерувати функціональні фрагменти коду. Вони працюють на основі машинного навчання та аналізу великих обсягів коду. У цій статті ми розглянемо, як ефективно використовувати AI IDE-агентів, щоб підвищити свою продуктивність і писати більш чистий код.
AI IDE-агенти — це плагіни або інтегровані сервіси для редакторів коду чи IDE, які аналізують ваш код у реальному часі, пропонуючи підказки, приклади та оптимізації. Вони можуть виконувати такі завдання:
AI-агенти працюють на основі контексту коду, який ви вже написали. Якщо ви хочете отримати точніші підказки чи фрагменти коду, переконайтеся, що:
Приклад:
# Хочу функцію для швидкого сортування списку
# Результат має бути відсортований від найменшого до найбільшого
def quick_sort(arr):
# AI допоможе з реалізацією алгоритму
AI-агенти не гарантують безпомилковий код. Їхні пропозиції — це статистично ймовірні рішення, але вони можуть бути некоректними:
Інколи агент може запропонувати громіздке рішення. Використовуйте рефакторинг, щоб зробити код читабельнішим і ефективнішим.
Приклад рефакторингу:
// AI запропонував громіздкий код, що дублює шматки логіки
// Ви ж можете рефакторити, створюючи допоміжні функції
Незважаючи на допомогу AI-агента, дотримуйтеся стилістичних стандартів:
AI-агенти можуть пропонувати варіанти коду, не враховуючи безпеку. Переконайтеся, що:
Деякі агенти можуть краще працювати, якщо у вас є хороший репозиторій із якісним, добре структурованим кодом:
AI IDE-агенти — потужний інструмент, який може значно прискорити роботу над проєктами, допомогти уникнути повторюваного коду та зменшити кількість помилок. Проте їхні підказки слід сприймати як рекомендації, а не абсолютну істину. Застосовуйте найкращі практики програмування, перевіряйте та тестуйте код, а також не забувайте про безпеку та стиль.
Поєднання досвіду розробника з можливостями ШІ — це найкращий шлях до швидкої, ефективної та надійної розробки. Якщо використовувати AI IDE-агентів розумно, ви зможете суттєво спростити свій робочий процес і створювати якісні додатки швидше.
Взаємодія з API є однією з ключових частин сучасної веб-розробки. Для отримання даних, відправлення повідомлень або проведення транзакцій з різноманітними сервісами розробники часто звертаються до зовнішніх або внутрішніх API. Але як забезпечити безпеку та стабільність додатка під час такої взаємодії? У цій статті ми розглянемо, як уникнути типових помилок, підвищити надійність підключень і захистити дані користувачів.
Для підтримки безпеки та стабільності потрібно приділяти увагу як захисту даних, так і реакції на непередбачувані обставини.
Багато розробників ігнорують обробку помилок або роблять її занадто загальною. У результаті, коли щось іде не так, додаток може виводити незрозумілі повідомлення або зависати.
Приклад поганої обробки:
fetch('https://api.example.com/data')
.then(res => res.json())
.then(data => console.log(data))
.catch(err => console.error('Error:', err));Тут помилка просто виводиться в консоль без жодних дій для відновлення чи повідомлення користувача.
Якщо ваш API повертає несподіваний формат відповіді, це може призвести до помилки при обробці. Відсутність валідації даних ставить під загрозу стабільність застосунку.
Приклад: Якщо ви очікуєте ключ name, але отримуєте Name або взагалі іншу структуру, ваш код може зламатися.
Зберігання токенів доступу або ключів API у відкритому вигляді в коді або у загальнодоступному репозиторії може призвести до витоку даних та несанкціонованого доступу.
response.status = 404, це означає, що ресурс не знайдено, а 401 — неавторизований доступ.console.error, а показуйте користувачеві зрозумілі повідомлення.if (!response.ok) {
throw new Error(`Помилка запиту: ${response.statusText}`);
}axios.get('https://api.example.com', {
timeout: 5000, // тайм-аут 5 секунд
});Багато популярних бібліотек мають вбудовані механізми безпеки та відловлювання помилок. Наприклад, Axios має інтерцептори, SWR або React Query забезпечують кешування та обробку помилок.
import axios from 'axios';
// Створюємо екземпляр Axios із базовою конфігурацією
const apiClient = axios.create({
baseURL: 'https://api.example.com',
timeout: 5000,
});
// Інтерцептор для обробки помилок
apiClient.interceptors.response.use(
(response) => response,
(error) => {
if (error.response) {
console.error(`Помилка ${error.response.status}:`, error.response.data);
} else if (error.request) {
console.error('Запит був відправлений, але відповіді немає');
} else {
console.error('Помилка:', error.message);
}
return Promise.reject(error);
}
);
// Приклад запиту
async function fetchUserData(userId) {
try {
const response = await apiClient.get(`/users/${userId}`);
return response.data;
} catch (error) {
// Тут ми можемо додатково обробити помилку
throw error;
}
}
// Використання
fetchUserData('123')
.then((data) => console.log('Дані користувача:', data))
.catch((err) => console.error('Сталася помилка:', err.message));baseURL: Спрощує вказівку шляху до API.timeout: Уникаємо безкінечного очікування.jest.mock).Безпечна взаємодія з API є критично важливою для успішних та надійних додатків. Дотримуючись найкращих практик, таких як коректна обробка помилок, валідація даних, використання HTTPS, налаштування тайм-аутів і повторних спроб, ви зможете покращити стабільність та безпеку вашого проєкту.
Пам’ятайте: безпека — це постійний процес. Регулярно оновлюйте залежності, відстежуйте вразливості та проводьте аудити, щоб упевнитись, що ваш застосунок залишається захищеним, а взаємодія з API — надійною.
Парсинг (scraping) — це процес автоматизованого збору даних з веб-сайтів, API або локальних файлів. Python є одним із найкращих інструментів для парсингу завдяки своїм бібліотекам, таким як BeautifulSoup, Scrapy, Selenium та requests.
У цій статті ми розглянемо:
BeautifulSoup і requestsSeleniumBeautifulSoup — це бібліотека для обробки HTML та XML. Вона дозволяє легко витягати потрібні дані зі сторінок.
pip install beautifulsoup4 requests
Припустимо, нам потрібно отримати заголовки статей із веб-сайту.
import requests
from bs4 import BeautifulSoup
# URL сторінки, яку будемо парсити
url = "https://example.com"
# Завантажуємо HTML-код сторінки
response = requests.get(url)
# Створюємо об'єкт BeautifulSoup
soup = BeautifulSoup(response.text, "html.parser")
# Знаходимо всі заголовки h2
titles = soup.find_all("h2")
# Виводимо заголовки
for title in titles:
print(title.text)
requests.get(url) для отримання HTML-коду сторінки.BeautifulSoup для обробки..find_all("h2"), щоб знайти всі заголовки <h2>.find_all() дозволяє знайти теги за їхніми атрибутами або класами.
# Знаходимо всі елементи з класом "article-title"
titles = soup.find_all("h2", class_="article-title")
for title in titles:
print(title.text)
article = soup.find("div", id="post-123")
print(article.text)
<a href>):links = soup.find_all("a")
for link in links:
print(link["href"]) # Виводимо URL
Якщо сайт використовує JavaScript для завантаження контенту, requests і BeautifulSoup не допоможуть. У таких випадках використовується Selenium.
pip install selenium webdriver-manager
from selenium import webdriver
from selenium.webdriver.common.by import By
from selenium.webdriver.chrome.service import Service
from webdriver_manager.chrome import ChromeDriverManager
# Запускаємо браузер
options = webdriver.ChromeOptions()
options.add_argument("--headless") # Запуск без графічного інтерфейсу
driver = webdriver.Chrome(service=Service(ChromeDriverManager().install()), options=options)
# Відкриваємо сторінку
driver.get("https://example.com")
# Чекаємо, поки завантажиться потрібний елемент
driver.implicitly_wait(5)
# Отримуємо заголовки статей
titles = driver.find_elements(By.TAG_NAME, "h2")
# Виводимо текст заголовків
for title in titles:
print(title.text)
# Закриваємо браузер
driver.quit()
webdriver.Chrome() запускає браузер.driver.get(url) відкриває сторінку.driver.find_elements(By.TAG_NAME, "h2") шукає всі заголовки <h2>.driver.quit() закриває браузер.Selenium корисний для парсингу сайтів, які завантажують дані через JavaScript (наприклад, React, Vue, Angular).
Багато сайтів надають API для доступу до даних. Парсинг API — це більш надійний спосіб отримання інформації, ніж парсинг HTML.
import requests
url = "https://jsonplaceholder.typicode.com/posts"
response = requests.get(url)
# Конвертуємо відповідь у JSON
data = response.json()
# Виводимо заголовки статей
for item in data:
print(item["title"])
Що тут відбувається?
GET-запит на API.JSON.Деякі сайти блокують автоматизовані запити. Ось кілька способів обійти це:
headers = {"User-Agent": "Mozilla/5.0"}
response = requests.get("https://example.com", headers=headers)
proxies = {"http": "http://123.123.123.123:8080"}
response = requests.get("https://example.com", proxies=proxies)
Щоб уникнути бану, додавайте випадкові затримки:
import time
import random
time.sleep(random.uniform(1, 3)) # Затримка від 1 до 3 секунд
Після парсингу можна зберегти дані у CSV, JSON або базу даних.
import csv
data = [("Title1", "https://example.com/1"), ("Title2", "https://example.com/2")]
with open("data.csv", "w", newline="") as file:
writer = csv.writer(file)
writer.writerow(["Title", "URL"]) # Заголовки стовпців
writer.writerows(data)
import json
data = [{"title": "Title1", "url": "https://example.com/1"}]
with open("data.json", "w") as file:
json.dump(data, file, indent=4)
Парсинг у Python — це потужний інструмент для збору та аналізу даних. Ми розглянули кілька підходів:
Python надає безліч можливостей для автоматизації парсингу, тому все залежить від вашої задачі!
Axios — це одна з найпопулярніших бібліотек для виконання HTTP-запитів у JavaScript і TypeScript. Вона підтримує роботу з промісами, має гнучку систему інтерцепторів і спрощує взаємодію з API. Однак правильна обробка помилок при використанні Axios — це ключовий момент для створення стабільного та безпечного додатка.
У цій статті ми розглянемо:
try/catchinterceptors для централізованої обробкиAxios повертає проміси, тому для обробки запитів ми можемо використовувати .then().catch() або try/catch.
.then().catch()import axios from "axios"; axios.get("https://jsonplaceholder.typicode.com/posts/1") .then((response) => { console.log("Дані отримані:", response.data); }) .catch((error) => { console.error("Помилка запиту:", error); });Якщо запит успішний, дані будуть виведені в консоль. Якщо станеться помилка — вона буде перехоплена catch().
try/catch для обробки помилокПри використанні async/await рекомендується обгортати запити у try/catch.
async function fetchData() {
try {
const response = await axios.get("https://jsonplaceholder.typicode.com/posts/1");
console.log("Дані отримані:", response.data);
} catch (error) {
console.error("Помилка запиту:", error);
}
}catch.error.response у AxiosПри виникненні помилки Axios повертає об’єкт error, який може містити три основні поля:
error.response – відповідь сервера (якщо відповідь була отримана).error.request – об’єкт запиту (якщо запит було зроблено, але відповіді не отримано).error.message – загальне повідомлення про помилку.async function fetchData() {
try {
const response = await axios.get("https://jsonplaceholder.typicode.com/invalid-url");
console.log("Дані отримані:", response.data);
} catch (error) {
if (error.response) {
// Сервер відповів з кодом статусу, який виходить за межі 2xx
console.error("Помилка відповіді сервера:", error.response.status);
console.error("Дані помилки:", error.response.data);
} else if (error.request) {
// Запит був зроблений, але відповіді немає
console.error("Помилка запиту, немає відповіді від сервера");
} else {
// Щось ще пішло не так
console.error("Сталася невідома помилка:", error.message);
}
}
}Щоб зробити обробку помилок ефективнішою, можна перевіряти HTTP-код відповіді (error.response.status).
async function fetchData() {
try {
const response = await axios.get("https://jsonplaceholder.typicode.com/posts/1000");
console.log("Дані отримані:", response.data);
} catch (error) {
if (error.response) {
switch (error.response.status) {
case 400:
console.error("Помилка 400: Некоректний запит");
break;
case 401:
console.error("Помилка 401: Неавторизований доступ");
break;
case 403:
console.error("Помилка 403: Заборонено");
break;
case 404:
console.error("Помилка 404: Ресурс не знайдено");
break;
case 500:
console.error("Помилка 500: Внутрішня помилка сервера");
break;
default:
console.error("Невідома помилка:", error.response.status);
}
}
}
}fetchData();interceptors для централізованої обробки помилокЯкщо у вас багато запитів, обробка помилок у кожному з них може бути незручною. У таких випадках корисно використовувати інтерцептори.
axios.interceptors.response.use(
(response) => response,
(error) => {
if (error.response) {
console.error(`Помилка ${error.response.status}: ${error.response.data}`);
} else if (error.request) {
console.error("Запит не отримав відповіді від сервера.");
} else {
console.error("Сталася невідома помилка:", error.message);
}
return Promise.reject(error);
}
);
📌 Що це дає?
Щоб уникнути зависання запитів, можна встановити тайм-аут.
axios.get("https://jsonplaceholder.typicode.com/posts/1", {
timeout: 5000, // Тайм-аут 5 секунд
})
.then(response => console.log(response.data))
.catch(error => {
if (error.code === 'ECONNABORTED') {
console.error("Час очікування відповіді минув!");
}
});
За замовчуванням Axios не повторює невдалі запити, але це можна налаштувати через axios-retry.
npm install axios-retry
import axios from "axios";
import axiosRetry from "axios-retry";
// Включаємо повторні спроби
axiosRetry(axios, { retries: 3, retryDelay: axiosRetry.exponentialDelay });
axios.get("https://jsonplaceholder.typicode.com/posts/1")
.then(response => console.log("Дані:", response.data))
.catch(error => console.error("Помилка після 3 спроб:", error));🔄 Що це дає?
Axios — потужний інструмент для роботи з API, і правильна обробка помилок робить додаток надійнішим і безпечнішим. Основні моменти, які варто запам’ятати:
try/catch або .catch() для обробки помилок.error.response, error.request та error.message.interceptors для централізованої обробки помилок.Правильний підхід до обробки помилок забезпечує кращий користувацький досвід та допомагає уникати несподіваних збоїв у роботі додатку.
NFT (Non-Fungible Token) або невзаємозамінні токени — це цифрові активи, які підтверджують право власності на унікальний об’єкт у блокчейні. Це може бути цифрове мистецтво, музика, відео, предмети в іграх або навіть віртуальна земля. Багато людей вважають, що створення NFT — це складний процес, який потребує глибоких знань у блокчейн-технологіях. Але насправді, завдяки сучасним інструментам, створити власний NFT може кожен. У цій статті ми розглянемо покрокову інструкцію, як створити та продати NFT.
Перед тим як розпочати, вам знадобляться:
Для створення NFT вам потрібен маркетплейс, який дозволяє карбування токенів. Найпопулярніші платформи:
Рекомендуємо OpenSea, оскільки вона проста у використанні та дозволяє створювати NFT без плати за газ (завдяки Polygon).
NFT зберігаються в криптовалютному гаманці. Один із найпопулярніших варіантів — MetaMask.
💡 Порада: Ніколи не передавайте свою seed-фразу нікому. Вона потрібна лише вам для відновлення доступу.
NFT можна створювати в різних блокчейнах. Найпопулярніші:
👉 Якщо ви хочете уникнути комісій (gas fee), вибирайте Polygon.
💡 Що означає “lazy minting”?
OpenSea підтримує “ліниве карбування”, що дозволяє створювати NFT без попередніх витрат. Тобто токен з’являється в блокчейні лише тоді, коли хтось його купить.
🚀 Готово! Ваш NFT тепер доступний для покупки.
👉 Як уникнути високих комісій?
Вибирайте Polygon або Solana для карбування без плати за газ.
Попри падіння ринку, NFT все ще мають величезний потенціал, особливо у сферах:
Якщо у вас є унікальна ідея або власна аудиторія, NFT може стати чудовою можливістю для монетизації вашої творчості.
Створити власний NFT – це простіше, ніж здається! Дотримуючись цієї інструкції, ви можете легко випустити свої NFT і навіть заробити на них. Головне – вибрати правильну платформу, продумати маркетинг і бути активним у спільноті.
🚀 Готові зробити свій перший NFT? Не зволікайте – почніть вже сьогодні!
Сучасний TypeScript-розробник має в своєму арсеналі безліч інструментів для побудови надійних і масштабованих додатків. Одним із новітніх та перспективних підходів до управління ефектами та асинхронними операціями є Effect — потужна функціональна бібліотека, яка допомагає керувати побічними ефектами, обробкою помилок та конкурентним виконанням коду.
У цій статті ми розглянемо, що таке Effect, які його ключові можливості та як його можна застосовувати в реальних TypeScript-проєктах.
Effect — це функціональна бібліотека для TypeScript, яка дозволяє писати надійний та безпечний код без використання класичних try/catch та складних структур керування потоками.
Ця бібліотека надає:
try/catch.Замість async/await і try/catch, Effect надає більш декларативний спосіб керування асинхронними операціями.
Effect дозволяє працювати з помилками без try/catch, використовуючи функціональний підхід.
Ви можете об’єднувати ефекти в ланцюжки, що робить код читабельнішим і легшим для тестування.
Оскільки Effect дозволяє контролювати ефекти без реального виконання коду, його легше тестувати.
Почнемо з установки бібліотеки:
npm install @effect/io
Effect не вимагає жодних спеціальних конфігурацій, тож після встановлення ви можете одразу його використовувати.
Effect дозволяє легко описувати ефекти, які виконуються асинхронно.
import { Effect } from "@effect/io/Effect";
// Створюємо ефект, який повертає рядок
const greet = Effect.succeed("Привіт, TypeScript!");
greet.runPromise().then(console.log); // Виведе "Привіт, TypeScript!"
У цьому прикладі:
Effect.succeed(value) — створює ефект, який просто повертає значення..runPromise() — запускає ефект як проміс.Effect чудово підходить для роботи з API-запитами.
import { Effect } from "@effect/io/Effect";
// Виконуємо HTTP-запит за допомогою Effect
const fetchData = Effect.tryPromise(() =>
fetch("https://jsonplaceholder.typicode.com/todos/1").then((res) => res.json())
);
fetchData.runPromise().then(console.log);
Effect.tryPromise використовується для обробки промісів без try/catch.
Вбудована обробка помилок в Effect дозволяє уникати try/catch.
const fetchWithError = Effect.tryPromise(() =>
fetch("https://invalid-url.com").then((res) => {
if (!res.ok) throw new Error("Помилка завантаження");
return res.json();
})
).catchAll((error) => Effect.succeed(`Помилка: ${error.message}`));
fetchWithError.runPromise().then(console.log);
Як це працює:
tryPromise() — виконує проміс..catchAll() — обробляє помилку та повертає альтернативне значення.Effect дозволяє легко комбінувати кілька ефектів.
const effect1 = Effect.succeed("Дані з першого ефекту");
const effect2 = Effect.succeed("Дані з другого ефекту");
const combined = effect1.zip(effect2);
combined.runPromise().then(console.log);
// Виведе: ["Дані з першого ефекту", "Дані з другого ефекту"]
Метод .zip() використовується для об’єднання двох ефектів.
Ви можете створювати послідовні операції, подібні до async/await.
const fetchAndProcess = fetchData.flatMap((data) =>
Effect.succeed(`Отримані дані: ${JSON.stringify(data)}`)
);
fetchAndProcess.runPromise().then(console.log);
Тут .flatMap() використовується для обробки результату першого ефекту перед передачею його в наступний.
Якщо ваш додаток обробляє великі обсяги даних, Effect має потужний модуль потоків.
import { Stream } from "@effect/io/Stream";
const numberStream = Stream.fromIterable([1, 2, 3, 4, 5])
.map((n) => n * 2) // Помножуємо кожне число на 2
.runCollect();
numberStream.then(console.log); // Виведе [2, 4, 6, 8, 10]
| Функція | async/await |
Effect |
|---|---|---|
| Обробка помилок | try/catch |
.catchAll() |
| Керування асинхронними операціями | Promise.all() |
.zip() або .flatMap() |
| Композиція ефектів | Ланцюжки промісів | Декларативне об’єднання |
| Тестування | Складніше | Легко мокати ефекти |
Effect надає декларативний та безпечний підхід до управління побічними ефектами, що значно покращує якість коду.
Effect корисний у таких випадках:
Effect — це потужний інструмент для TypeScript-розробників, який дозволяє спростити роботу з асинхронним кодом, покращити обробку помилок і зробити програму більш стабільною та тестованою. Хоча на перший погляд він може здатися складним, його переваги роблять його відмінним вибором для великих TypeScript-проєктів.
Якщо ви хочете створювати більш безпечний, надійний і масштабований код у TypeScript, обов’язково спробуйте Effect у своєму наступному проєкті!
Біометрична автентифікація стала важливою частиною сучасних мобільних додатків, забезпечуючи зручний та безпечний спосіб авторизації. Завдяки React Native розробники можуть легко додавати цю функціональність як на iOS, так і на Android, використовуючи одну кодову базу. У цій статті ми розглянемо, як впровадити біометричну автентифікацію в React Native, які інструменти для цього потрібні та які нюанси слід врахувати.
Біометрична автентифікація використовує унікальні фізичні характеристики користувача (відбитки пальців, розпізнавання обличчя) для підтвердження його особи. Це дозволяє зробити процес авторизації швидшим, зручнішим і безпечнішим, ніж використання паролів.
Для роботи з біометрією в React Native можна використовувати бібліотеки, які забезпечують доступ до нативного функціоналу пристрою. Найпопулярніші з них:
Щоб додати підтримку біометрії, спочатку встановимо бібліотеку:
npm install react-native-biometrics
Після цього виконайте лінкування (для тих, хто не використовує автолінкування в React Native):
npx react-native link react-native-biometrics
У iOS потрібно додати дозволи в файл Info.plist:
<key>NSFaceIDUsageDescription</key>
<string>Ця функція потрібна для біометричної автентифікації</string>
Для Android біометрія працює з мінімальною версією SDK 23 (Android 6.0). Переконайтеся, що ваш файл build.gradle має правильну версію:
minSdkVersion = 23
Після налаштування середовища можна додати біометричну автентифікацію до додатка.
Ось приклад базової реалізації:
import React from 'react';
import { View, Button, Text, Alert } from 'react-native';
import ReactNativeBiometrics from 'react-native-biometrics';
const rnBiometrics = new ReactNativeBiometrics();
const App = () => {
const handleBiometricAuth = async () => {
const { available, biometryType } = await rnBiometrics.isSensorAvailable();
if (!available) {
Alert.alert('Біометрія недоступна');
return;
}
if (biometryType === ReactNativeBiometrics.FaceID) {
Alert.alert('Face ID доступний');
} else if (biometryType === ReactNativeBiometrics.TouchID) {
Alert.alert('Touch ID доступний');
} else if (biometryType === ReactNativeBiometrics.Biometrics) {
Alert.alert('Загальна біометрія доступна');
}
// Виклик біометричної автентифікації
const { success } = await rnBiometrics.simplePrompt({
promptMessage: 'Підтвердіть вашу особу',
});
if (success) {
Alert.alert('Авторизація пройшла успішно!');
} else {
Alert.alert('Авторизація не вдалася');
}
};
return (
<View style={{ flex: 1, justifyContent: 'center', alignItems: 'center' }}>
<Button title="Увійти за допомогою біометрії" onPress={handleBiometricAuth} />
</View>
);
};
export default App;
isSensorAvailable() — перевіряє, чи підтримує пристрій біометричну автентифікацію.simplePrompt() — викликає діалогове вікно для підтвердження біометрії.biometryType — визначає тип доступної біометрії (Face ID, Touch ID або інша).Expo пропонує готову бібліотеку expo-local-authentication, яка спрощує процес інтеграції біометрії.
expo install expo-local-authentication
Приклад роботи з бібліотекою:
import React from 'react';
import { View, Button, Text, Alert } from 'react-native';
import * as LocalAuthentication from 'expo-local-authentication';
const App = () => {
const handleBiometricAuth = async () => {
const isCompatible = await LocalAuthentication.hasHardwareAsync();
if (!isCompatible) {
Alert.alert('Пристрій не підтримує біометрію');
return;
}
const isEnrolled = await LocalAuthentication.isEnrolledAsync();
if (!isEnrolled) {
Alert.alert('Біометричні дані не налаштовані');
return;
}
const result = await LocalAuthentication.authenticateAsync({
promptMessage: 'Увійдіть за допомогою біометрії',
});
if (result.success) {
Alert.alert('Авторизація успішна!');
} else {
Alert.alert('Авторизація не вдалася');
}
};
return (
<View style={{ flex: 1, justifyContent: 'center', alignItems: 'center' }}>
<Button title="Увійти за допомогою біометрії" onPress={handleBiometricAuth} />
</View>
);
};
export default App;
Впровадження біометричної автентифікації у React Native дозволяє підвищити рівень безпеки та зручності мобільних додатків. Завдяки бібліотекам, таким як react-native-biometrics чи expo-local-authentication, цей процес стає максимально простим і доступним. Якщо ви прагнете створити додаток, який відповідає сучасним вимогам безпеки, біометрія — це важливий інструмент у вашому арсеналі.
Успішна інтеграція біометрії зробить ваш додаток привабливішим для користувачів та покращить їхній досвід.
ECMAScript (ES) — це стандарт, на основі якого розробляється JavaScript. Щороку стандарт оновлюється, додаючи нові функції, що роблять код сучаснішим, ефективнішим і простішим. Одна з останніх новинок ECMAScript — це атрибути імпорту та модифікатори шаблону регулярного вираження. У цій статті ми розглянемо, що це за функції, як вони працюють та як їх можна використовувати у ваших проєктах.
Атрибути імпорту — це новий функціонал ECMAScript, який дозволяє передавати додаткові параметри під час імпорту модулів. Вони відкривають можливість задавати специфічні властивості для імпорту, що особливо корисно для роботи з JSON або іншими статичними файлами.
У стандартному імпорті JavaScript завжди була жорстка структура. Наприклад, якщо ми імпортуємо JSON-файл, браузер або середовище виконання (наприклад, Node.js) автоматично інтерпретує цей файл як текст або об’єкт без можливості налаштувати спосіб його обробки. Атрибути імпорту дають більше контролю над процесом імпорту.
Раніше ви могли імпортувати JSON так:
import data from './data.json';
console.log(data);
З введенням атрибутів імпорту можна додавати спеціальні параметри для налаштування:
import data from './data.json' assert { type: 'json' };
console.log(data);
assert { type: 'json' } — це атрибут імпорту, який вказує, що файл data.json слід інтерпретувати як JSON.Модифікатори регулярного вираження (Regular Expression Modifiers) — це доповнення до стандартного функціоналу регулярних виразів у JavaScript. Нові модифікатори дозволяють налаштовувати та адаптувати регулярні вирази для специфічних сценаріїв.
d (indices)Цей модифікатор дозволяє отримати інформацію про позиції збігів у рядку.
Приклад:
const regex = /React/gd;
const match = regex.exec('I love React and React Native');
console.log(match.indices); // [[7, 12]]
indices:
indices повертає масив із початковою та кінцевою позицією кожного збігу.v (Unicode sets)Цей модифікатор забезпечує підтримку нових уніфікованих наборів символів Unicode.
Приклад:
const regex = /\p{Script=Latin}/v;
console.log(regex.test('A')); // true
console.log(regex.test('Α')); // false (грецька літера)
v:
v, спрощують роботу з різними мовами.| Функція | Старий підхід | Новий підхід |
|---|---|---|
| Імпорт JSON | import data from './data.json'; |
import data from './data.json' assert { type: 'json' }; |
| Отримання позиції збігу | Використання додаткового коду для обчислення індексів | Використання d для автоматичного отримання індексів |
| Підтримка Unicode | Складні конструкції для перевірки наборів символів | Використання v для роботи з Unicode |
v, спрощують роботу з багатомовними проєктами.Нові функції ECMAScript, такі як атрибути імпорту та модифікатори шаблонів регулярних виразів, є важливими кроками до спрощення та покращення роботи з JavaScript. Вони дозволяють зменшити кількість коду, підвищують його читабельність і додають нові можливості для роботи з файлами та текстом.
Ці нововведення — це не лише технічні інструменти, а й новий рівень контролю для розробників, що дозволяє створювати більш стабільні, масштабовані та безпечні програми. Якщо ви ще не спробували ці функції, час їх додати до свого арсеналу інструментів!
Мем-коїни, такі як Dogecoin чи Shiba Inu, стали популярними не лише завдяки своїй інвестиційній привабливості, але й завдяки своїм комічним і соціальним аспектам. Створення власного мем-коїна може бути цікавим проєктом, який об’єднає спільноту чи навіть стане джерелом прибутку. У цій статті ми розглянемо, що потрібно для створення мем-коїна, які етапи включає цей процес і які технології необхідні для успішного запуску.
Мем-коїн — це криптовалюта, яка створена не лише з фінансовою метою, але й із акцентом на гумор, меми або інтернет-культуру. Зазвичай вони мають низьку вартість і великий обсяг в обігу, що робить їх доступними для широкої аудиторії.
Для створення власного мем-коїна необхідно врахувати три ключові аспекти:
Перед тим як створити мем-коїн, вам потрібно зрозуміти, яку проблему чи ідею він має представляти.
Запитайте себе:
Створення мем-коїна потребує блокчейну, на якому він працюватиме. Найпоширеніші варіанти:
Смарт-контракт — це основа вашого мем-коїна. Він визначає кількість токенів, методи передачі, механізми спалювання тощо.
Приклад простого смарт-контракту ERC-20:
// SPDX-License-Identifier: MIT
pragma solidity ^0.8.0;
import "@openzeppelin/contracts/token/ERC20/ERC20.sol";
contract MemeCoin is ERC20 {
constructor() ERC20("MemeCoin", "MEME") {
_mint(msg.sender, 1000000 * 10 ** decimals());
}
}
ERC20: Стандарт для токенів.constructor: Функція, яка створює початкову кількість токенів.Після написання смарт-контракту потрібно розгорнути його на обраній блокчейн-платформі.
Мем-коїн без спільноти не має цінності. Тому важливо створити платформу для залучення користувачів.
Ваш коїн має бути доступним для торгівлі. Ви можете додати його на децентралізовані біржі (DEX) або централізовані платформи.
Створення мем-коїна може бути цікавим і перспективним проєктом, якщо підійти до цього з правильною стратегією. Важливо не лише створити токен, але й побудувати навколо нього спільноту, що його підтримає. Успіх мем-коїна залежить від поєднання гумору, маркетингу та технічної надійності.
Тож, якщо у вас є ідея для нового мем-коїна, не бійтеся почати! Хто знає, можливо, саме ваш проєкт стане наступним Dogecoin або Shiba Inu.
Відкрийте криптовалютну картку Trustee за кілька хвилин! Оплачуйте ваші покупки миттєво з автоматичною конвертацією