Як війни браузерів змінили Інтернет

Google Chrome впевнено домінує над рештою браузерів, займаючи понад 60% світового ринку. Але так було далеко не завжди. Більше 10 років Internet Explorer, встановлений майже кожному комп’ютері, зберігав статус найголовнішого браузера. А потім настала жорстка конкурентна боротьба, яку іноді називають «браузерними війнами».

В наші дні Internet Explorer живе у нашій пам’яті переважно завдяки мемам – він програв у боротьбі з молодшими суперниками. На початку березня 2021 року Microsoft припинила підтримку класичної версії браузера Edge, наступника Internet Explorer. Компанія зосередилася на розробці оновленого Edge на основі двигуна Chromium, що вкотре підтверджує тотальне панування Google.

Як усе починалося

1989 року Тім Бернерс-Лі, молодший науковий співробітник Європейської організації ядерних досліджень (CERN), придумав, як спростити збір інформації всередині організації. Його ідея полягала в тому, щоб зберігати всі документи в єдиному веб-сервісі та об’єднувати їх за допомогою гіперпосилань.

Йому на допомогу прийшов колега Роберт Кайо. У 1990 році руками цих ентузіастів було придумано мову HTML, протокол HTTP та ідентифікатор URI. 12 листопада 1990 Бернерс-Лі оголосив назву браузера – WorldWideWeb (пізніше його перейменували в Nexus), а під Різдво того ж року браузер побачив світло. 20 грудня в інтернеті з’явився перший сайт – на ньому роз’яснювалася концепція WorldWideWeb.

Тіму Бернерсу-Лі та Роберту Кайо на всю роботу вистачило якихось двох місяців. WorldWideWeb виводив на екран лише літери та цифри – жодних зображень чи графіки. Набір функцій зводився до перегляду, оновлення сторінки та переходу за гіперпосиланнями. У 1991 році до участі у проекті було запрошено сторонніх розробників.

Тім Бернерс-Лі розумів, що справжній потенціал його дітища буде по-справжньому розкритий, якщо кожен зможе самостійно вивчити його структуру. Він хотів викласти вихідний код у вільний доступ, для чого потрібно умовити керівників CERN.

У квітні 1993 року CERN оголосив WorldWideWeb вільною платформою. За свій винахід Тім Бернерс-Лі не отримав жодної копійки. Того дня перед усіма веб-розробниками відкрилися нові можливості. У 2003 році автори нових браузерів надихнулися прикладом Бернерса-Лі та працювали без авторських відрахувань.

Тіма Бернерса-Лі запитали: «Чи відчував він змішані почуття з приводу «заробляння грошей» на вебі?».

І його відповідь виявилася цілком логічною: «Не те щоб. Просто якби технологія стала пропрієтарною і перебувала б під моїм повним контролем, вона, напевно, не злетіла б. Зробити Web відкритою системою було необхідно для того, щоб вона стала універсальною. Не можна одночасно запропонувати чомусь стати спільним місцем та одночасно утримувати контроль над ним».

У 1994 році він перебрався до Массачусетського технологічного інституту та заснував Консорціум Всесвітньої павутини (скорочено W3C), де досі залишається директором. Ця міжнародна спільнота займається впровадженням стандартів у програмне забезпечення.

Тіма Бернерса-Лі вшановували на церемонії відкриття Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні — шоу, присвячене видатним британським людям, винаходам та продуктам, які вплинули на світ. Він особисто брав участь у церемонії.

Маленький Netscape (Mosaic) та його фатальна помилка

Після публікації вихідного коду багато розробників надихнулися випуск своїх проектів. У 1992-1993 роках з’явилося кілька браузерів: MidasWWWW, MacWWWW та tkWWWWWW. Один із перших браузерів, текстовий Lynx, застосовується й досі. Крім трьох «W» в кінці назви, новачки знову і знову відтворювали одну й ту саму проблему — вони повністю копіювали WorldWideWeb і не робили нічого революційного. Лише у ViolaWWW була спроба інтегрувати графічний інтерфейс.

Марк Андреессен, студент-програміст з Університету Іллінойсу в Національному центрі суперкомп’ютерних додатків (NCSA), зумів зрушити справу з мертвої точки. У 1993 він написав браузер Mosaic і безкоштовно поширив його серед двох мільйонів користувачів. Новий браузер відрізнявся простим і зрозумілим інтерфейсом та стабільною роботою.

Mosaic також мав одну важливу особливість, якою не міг похвалитися жоден інший браузер: він показував картинки на одній сторінці з текстом, тоді як інші відкривали їх у окремому вікні. Користувачі Mosaic могли налаштовувати фон документа, шрифт для заголовків і вид тексту.

Головною перевагою Mosaic стала його кросплатформність: він працював на всіх операційних системах того часу. Тому не дивно, що до середини 90-х років частка користувачів цього браузера становила 80%.

Разом із Джеймсом Кларком, засновником Silicon Graphics, Марк Андреессен заснував софтверну компанію Mosaic Communications. Щоб уникнути проблем з ліцензуванням з боку NCSA, компанія була перейменована на Netscape Corporation, а браузер — на Netscape Navigator. Він був заснований на вихідному коді Mosaic.

У віці 24 років Марк Андреессен сколотив статки 56 мільйонів доларів і потрапив на обкладинку журналу Time.

На той час Netscape вже умів відображати сторінки в міру їхнього завантаження і справлявся з електронною поштою. Удосконалення торкнулися та взаємодії з майбутніми користувачами. Коли функціональність браузера значно розширилася, Джеймс Кларк вигадав модель розповсюдження shareware. Це свого роду безкоштовна пробна передплата, коли користувачів знайомлять з усіма можливостями, а потім пропонують купити. Але для використання з некомерційною метою браузер можна було завантажити безкоштовно.

Бізнес процвітав, і прибутки компанії також зростали: з 85 мільйонів доларів у 1995 році до 346 мільйонів доларів у 1996 році. Стало ясно, що неможливо самотужки стати лідером без стабільного фінансування. За два роки Netscape Communications зросла до 1300 співробітників, і якби не гроші інвестора Джеймса Кларка, все це могло взагалі не статися.

Однак дещо засновники Netscape не врахували. Вони не викупили вихідний код Mosaic у NCSA. Права придбала Spyglass, не використавши жодного рядка коду для розвитку свого проекту Spyglass Mosaic.

Перша війна браузерів: Netscape vs. Internet Explorer

Білл Гейтс скептично ставився до майбутнього інтернет-технологій, доки не побачив оглушливого успіху Netscape. Він купив вихідний код Mosaic у Spyglass за вісім мільйонів доларів. Для Netscape Communications це означало, що їм доведеться конкурувати не з ентузіастами-одинаками, а з компанією, яка багато разів перевершує їх за розмірами.

Microsoft ховала цей козир до 1995 року, до виходу ринку Windows 95 Plus. Роком раніше команда із шести програмістів під керівництвом Білла Гейтса розробила браузер під назвою Internet Explorer (IE). Його перша версія була встановлена ​​в пакеті оновлень Windows 95.

Через три місяці Microsoft представила другу версію браузера IE, яка мало чим відрізнялася від оригінального Mosaic. Але IE 2 був безкоштовним і доступним всім користувачів, включаючи комерційних. Microsoft додала в браузер підтримку кодувань, за що користувачі по всьому світу були їй дуже вдячні. Тепер вони отримали можливість переглядати сторінки рідною мовою.

З виходом Internet Explorer 3 ситуація стала складатися на користь Microsoft. Швидкість та зручність, якими славився Netscape, перетворилися на переваги IE 3 – він підтримував JavaScript та CSS. Netscape не був такий готовий: при появі найпростіших CSS-елементів браузер підвисав і оновлював сторінку. Для користувачів з обмеженим обсягом трафіку це було неприйнятно.

У жовтні 1997 року IE 3 був замінений на Internet Explorer 4, практично повністю інтегрований у Windows 98. На основі браузера був побудований знайомий усім Windows Explorer, а інтерфейс ОС наповнився чимось на кшталт гіперпосилань. Вплив IE на ринку зростав і, що важливіше, він почав обганяти конкурента Netscape.

Саме в цей момент 4-та версія браузера привернула увагу влади США. Їм не сподобалося, що браузер вбудований в Windows, але його не можна видалити або встановити будь-яким іншим способом. Уряд США вважав, що це порушує антимонопольне законодавство, і висунув звинувачення проти компанії. Конфлікт було вирішено у 2001 році: Microsoft погодилася постачати IE як стороннє програмне забезпечення.

Internet Explorer 5, представлений у березні 1999 року, більше не перезавантажував сторінку під час її оновлення. Нова технологія отримала назву Ajax. І щоб добити Netscape, IE 5 за замовчуванням вбудовувався майже у всі версії Windows, а також пакет додатків Office 2000.

Тим часом Netscape Navigator переходив із рук у руки, втрачаючи минулу славу. У 2003 році команду розробників браузера, викупленого наприкінці 90-х інтернет-провайдером AOL, було розпущено. Але перш ніж залишити поле бою, вони відкрили вихідний код, як колись вчинив Тім Бернерс-Лі. Ними рухала надія, що працю засновників компанії буде продовжено.

Повсталий з попелу – Firefox

Код ліг основою браузера від некомерційної організації Mozilla Foundation. Перша урізана версія браузера протягом короткого часу носила звучне ім’я Phoenix, але через проблеми з реєстрацією торгової марки була перейменована на Firebird і, нарешті, на Firefox.

По суті Firefox став наступником Netscape, як Османська імперія колись стала наступницею Візантії.

Перш ніж у листопаді 2004 року Mozilla відкрила Firefox для завантаження, його розробкою та тестуванням займалася невелика команда програмістів. Широка публіка відразу оцінила можливості першої версії, а ненависники гегемонії IE і шанувальники Netscape з ентузіазмом сприйняли появу гідного суперника Microsoft. Вони навіть купили цілу сторінку у The New York Times для його реклами.

За рік до виходу Mozilla Firefox компанія Білла Гейтса презентувала шосту версію Internet Explorer. Вона відкрила розробникам можливість створювати повнофункціональні веб-програми, але цього разу політика тотального впровадження в ОС зіграла проти IE. Нові функції не були універсальними і працювали лише в Explorer та Windows.

Mozilla Foundation і Opera Software вчасно помітили проблему несумісності технологій, тому створили Робочу групу з Інтернету, гіпертексту, додатків та технологій (WHATWG). Вона займалася створенням нових відкритих стандартів для веб-розробки, що відправлялися на затвердження до консорціуму W3C.

Opera та Safari

Ще 1994 року норвезька телекомпанія Telenor розробила першу версію браузера Opera. Спочатку він був запущений для корпоративного використання, а потім став доступним для всіх бажаючих. Opera першою впровадила прототип вкладок (hotlist) і могла б стати третьою стороною у масштабній війні між IE та Netscape, але в результаті платний браузер виявився обділеним увагою.

З виходом третьої та четвертої версій shareware-модель була заміщена банерною рекламою (відключається за плату), а в 2005 році від платної моделі відмовилися зовсім. Opera першою додала управління жестами у версії 5.10 і навіть підключила ICQ-клієнт, але всі ці надмірності не знайшли своїх користувачів і незабаром канули в лету.

Інновації, ексклюзивні функції та бадьора робота при слабкому з’єднанні були трьома стовпами Opera, завдяки яким браузер зайняв невелику, але помітну частину ринку до 2000 року.

З версії 7 (2003 рік) Opera почала працювати на новому движку Presto і розширила свій арсенал за рахунок CSS. Вона стала справжнім піонером у розвитку інтернет-технологій: від створення голосового управління та підтримки Unicode до технології fit-to-width, що дозволяє сторінці підлаштовуватись під розмір екрану.

Останньою в гонці була Apple та її браузер Safari, створений у 2003 році. До 1997 року фінансове становище компанії різко погіршилося, і тимчасового генерального директора Стіва Джобса терміново потрібно було вирішувати цю проблему. Він оперативно спрацював, закривши Newton, Cyberdog та інші напрямки, але наступний його крок на перший погляд здавався немислимим — п’ятирічна угода з головним конкурентом Microsoft.

Білл Гейтс погодився інвестувати 150 мільйонів доларів у Apple, і компанії залагодили всі юридичні суперечки. Але було ще щось. До укладення угоди комп’ютери Macintosh продавалися лише з Netscape Navigator. Для угоди Microsoft розробила Internet Explorer для Mac’ів, а Apple вбудувала його в систему за умовчанням. Браузер Netscape не виявився «поза законом» і пропонувався як альтернатива.

Сафарі – це подорож дикою природою Африки, іншими словами, навігація дикою місцевістю. Apple хотіла, щоб назва браузера відображала відкриття, що здійснюються користувачами. Однак Explorer та Navigator вже були зайняті Microsoft та Netscape.

Особливістю Safari став сучасний двигун WebKit, код якого був частково розкритий всього два роки по тому. При цьому розробники Safari не відкладали баги в довгу скриньку і намагалися виправити їх якнайшвидше. Друга версія пройшла тест Acid2 від WaSP, який перевіряє браузери на відповідність веб-стандартам. А ще Safari виявився досить швидким.

Друга війна браузерів Internet Explorer vs. Opera vs. Safari vs. Firefox

Відправною точкою другої війни браузерів є 2004: Internet Explorer користується шаленою популярністю, а дрібніші браузери шукають способи збити гіганта з п’єдесталу і поділити його аудиторію. Згідно зі статистикою, до 2004 року IE займав 80% ринку, Mozilla – 12%, Netscape – 2,2%, а Opera – 1,6%.

До 2004 року Microsoft розслабилася і стала припускатися помилок, за які вчепилися молоді конкуренти. Internet Explorer 7 з’явився після п’яти років затишшя, незважаючи на те, що попередня версія вже давно не влаштовувала веб-розробників. Тому вони поспішили до конкурентів.

Випущений лише у листопаді 2006 року Internet Explorer 7 працював лише на ліцензійній Windows. Протягом року після релізу частка ринку IE дещо зросла, тож нову версію було дозволено встановлювати на піратські операційні системи. Але це не допомогло. У січні 2007 року IE вперше почав масово втрачати користувачів.

За словами Хаді Партові, розробника IE 5, причиною невдачі останніх версій є невірний підхід до розробки. На самому початку Microsoft зібрала команду, яка дихала новим браузером і бачила перед собою чітку мету вдертися на ринок і зайняти перше місце. Коли мети було досягнуто, компанія повірила у своє непорушне лідерство і перевела життєво важливих членів команди на MSN Explorer. Ті, хто залишився, займалися адаптацією попередніх версій під конкретну операційну систему.

З технічного погляду Internet Explorer перетворився з новатора на наздоганяючого. Браузер остаточно відокремився від системи, в ньому з’явилися вкладки та окреме поле для запитів, групування відкритих сторінок і перегляд мініатюр. У користувачів Windows з’явилася власна стрічка новин у браузері (RSS Reader), яку можна було налаштовувати за допомогою CSS.

Але майже всі перераховані нововведення вже були в першій версії Firefox.

За місяць до IE 7 у жовтні 2006 року вийшов Firefox 2.0. У ньому з’явилися функції, які тільки-но ввів Explorer 7. Наприклад, окрема для кожної вкладки кнопка закриття, автокорекція запитів, автоматичне відновлення сесії після падіння. І низку інших доповнень, без яких неможливо уявити сучасні браузери. А ще Firefox 2.0 запустив антифішингову програму і працював вже на новому двигуні Gecko 1.8.1.

У 2005 році Firefox 1.5 встановив рекорд за кількістю завантажень. До середини жовтня лічильник показував 100 мільйонів завантажень. Через день після виходу Firefox 2.0 його завантажили понад два мільйони разів. У цей час Google промацувала ринок перед своїм дебютом. 2006 року Mozilla Foundation отримала роялті у розмірі 61,5 мільйона доларів за вбудовування Google Search у пошукові підказки.

Internet Explorer вів відкриту війну проти Opera. Вона почалася в 2001 році, коли користувачі Opera раптово втратили доступ до сайту MSN.com, але обмеження було швидко знято після втручання антимонопольної служби. Проте, проблеми з переглядом вмісту сторінки не зникли, хоча сайт не пропонував чогось непідйомного для Opera.

У 2003 році відбулася чергова спроба Microsoft досадити Opera. Користувачі Opera раптом виявили, що сторінка MSN спотворена – всі елементи були зміщені на 30 пікселів вліво. Microsoft заявила, що це був глюк у програмному забезпеченні Opera, але норвежці провели розслідування та з’ясували, що компанія Гейтса спеціально це підлаштувала. Microsoft так і не визнала своєї провини.

Рік по тому Opera Software відправила Microsoft електронний та паперовий листи зі скаргою на те, що власники Opera отримують у Hotmail неповний файл JavaScript. Через це не можна було очистити папки зі спамом. Microsoft не відповіла та не виправила помилку.

Незважаючи на всі перепони, Opera удосконалювалася. У 2005 році була представлена ​​Opera 8 зі спрощеним інтерфейсом – домашня сторінка перетворилася на пошукову систему. Наступне оновлення зробило браузер повністю вільним від реклами. Версія 9 вже пройшла тест Acid2 і однією з перших стала підтримувати завантаження торентів та віджети.

Версія 10, що вийшла 2009 року, була глобальною ревізією. Багато в чому вона зробила Opera одним з найзручніших браузерів. Крім того, норвежці першими відкрили світ браузерів для мобільного інтернету.

Chrome вступає в гру

Internet Explorer зменшив оберти, а Firefox активно завойовував ринок, досягнувши позначки 20% до кінця 2007 року. Йому пророкували велике майбутнє, яке цілком могло наступити, якби не Google Chrome, урочисто представлений у вересні 2008 року (хоча чутки про його розробку ходили задовго до випуску браузера).

Однак реліз Chrome міг і не відбутися — лише на те, щоб переконати генерального директора Еріка Шмідта створити свій браузер, пішло шість років! Chrome працював на відкритому проекті Chromium і зарекомендував себе движку WebKit від Safari, що зробило його найшвидшим браузером. Він впевнено вийшов на ринок завдяки рекламі та активно набирав популярності.

Жодна інша програма не могла похвалитися такою кількістю локалізацій, як Chrome — 43 мови.

Браузер працював на всіх версіях Windows, починаючи з XP. У 2009 році компанія хотіла зробити доступними версії для Mac та Linux. У той же час Google не припиняла платити Mozilla Foundation за те, що їхня пошукова система використовується в Firefox. Контракт закінчився лише у 2014 році.

Інтерфейс Chrome відрізнявся від своїх попередників мінімалізмом. Спочатку це було прийнято без особливої ​​радості, але надалі переваги стали очевидними – з’явилося більше місця для сайту. Браузер об’єднав функції введення посилань та пошукового рядка, автоматично визначаючи, що є що – ця технологія отримала назву Omnibox. Крім того, Google додала підтримку плагінів.

При цьому розробники застосували новий підхід до архітектури браузера: сайт або плагін запускається як окремий процес у Windows і якщо одна з вкладок видасть помилку, решта продовжить свою роботу. Незабаром Google Chrome вийшов на мобільний ринок, потіснивши Opera та забезпечивши синхронізацію мобільних та настільних облікових записів.

А потім з’явилася запаморочлива різноманітність інноваційних функцій та внутрішніх покращень. Google оновлювала та покращувала Chrome майже кожні два місяці. За десять років браузер оновився 69 разів, тоді як Microsoft та Firefox знадобилося більше року, щоб випустити свої оновлені версії.

Google удосконалила плагіни до рівня Firefox та звернула увагу на безпеку. Так світ заговорив про протокол HTTPS. Усі сайти, які його не використовували, Chrome став називати ненадійними.

Internet Explorer продовжував втрачати популярність. У 2009 році браузер на вимогу Європейського суду почав показувати екран із пропозицією спробувати інші браузери, що ще більше підірвало монополію Microsoft серед європейських користувачів. Крім того, на Windows з’явився Safari, який обганяє IE та Firefox за швидкістю роботи.

Із запуском високопродуктивного Firefox 3.0 аудиторія Microsoft вперше склала менше половини ринку — лише 46%. З виходом поновлення Firefox 3.5 Mozilla збільшила свою частку до 32%.

У листопаді 2011 року Chrome вперше випередив Firefox і набрав 27% користувачів. А через півроку Internet Explorer був змушений поступитися місцем Chrome.

У липні 2012 року у Chrome було вже 33% ринку. IE утримував 32%, а до кінця року різниця між велетнями збільшилася до 6%. Google не шкодувала грошей на рекламні кампанії та вміла підлаштовуватися під бажання користувачів. У цей час Microsoft знову вдалася до не найчесніших методів конкурентної боротьби. Передбачаючи поразку, Microsoft Security Essentials додав Chrome у свою вірусну базу як програмне забезпечення, що краде дані кредитних карток.

Аудиторія норвезької Opera не дотягувала навіть 2,5%. Незважаючи на всі переваги, мало хто готовий був платити за зручність. Люди йшли на інші платформи, втомившись зламувати кожне оновлення. Сьогодні браузер займає трохи більше 2% ринку.

2020 року Mozilla звільнила десятки співробітників, щоб заощадити гроші для інвестицій в інновації. Компанія вирішила жити за коштами та не витрачати більше, ніж може заробити у найближчому майбутньому.

Firefox гідно відстояв честь прабатька Netscape. У першій війні браузерів Mozilla стримувала настання Microsoft на ринок браузерів. У 2010 році компанія знаходилася на відстані витягнутої руки від IE – 32% проти 46%. Chrome робив свої перші кроки.

Сьогодні, за даними StatCounter, Firefox посідає на світовому ринку четверте місце. Safari розташувався на третьому. Корпорація Стіва Джобса не змогла перетворити браузер на гіганта індустрії, і їй довелося припинити підтримку браузера на Windows і зосередитись на власних продуктах.

Google Chrome – це новий Internet Explorer. Сьогодні його використовують понад 65% користувачів по всьому світу, на другому місці за популярністю – Microsoft Edge – 10%. Браузер Apple (Safari) використовують переважно покупці продукції Apple.

Висновок. Нове поле битви для браузерів

Колумніст Дітер Бон пише, що смартфони стануть новим полем битви для третьої війни браузерів. Втім, кожному користувачеві доведеться самостійно відповісти на те саме питання: «Якому мобільному браузеру довірити свої персональні дані?».

Фактично, війна браузерів на мобільних пристроях триває з моменту виходу Opera Mobile у 2000 році та його спрощеної версії, Opera Mini, у 2006 році. У міру появи нових версій до них додавалися ті ж функції, що і в десктопному браузері. Через кілька років, 2008 року, Apple представила мобільну версію Safari і почала оновлювати її тричі на рік.

За даними StatCounter, у 2009 році браузер Apple захопив 34% ринку. Opera мала 25%, а Nokia і BlackBerry займали третю і четверту позиції. Всі вони, окрім Opera, були прив’язані до операційної системи. Норвежці по-справжньому виборювали своїх мобільних користувачів.

У жовтні 2015 року UC Browser несподівано став другим за популярністю мобільним браузером у світі. Мобільний браузер, що належить UCWeb китайській Alibaba Group, випередив Safari, рейтинг якого протягом року неухильно падав, і подолав позначку 17%. Більшість цього зростання була обумовлена ​​новими користувачами з Індії, Індонезії та Китаю.

У грудні 2012 року UC Browser відкрив офіс у США та вирішив, що іконка з мультяшною білкою не викличе довіри в американців, і її потрібно міняти. В результаті аніме-гризун став абстрактною фігурою.

Головною перевагою UC Browser стала хмарна технологія, яка стискає трафік до 60%, щоб скоротити час завантаження сторінки та локалізований контент для кожної країни, де компанія надає свої послуги. Співпраця з місцевими постачальниками контенту покращила зручність використання браузера та збільшила кількість завантажень.

Популярність Safari на мобільних пристроях легко пояснити: цей стандартний браузер стоїть на iPhone і Mac. Однак відносно недавно Firefox став на них також доступним. У Chrome інша доля: код Chromium, який використовується майже всіма сучасними браузерами, найкраще працює на Android.

Chrome для мобільних телефонів вийшов улітку 2012 року, коли версія для ПК вже стала найпопулярнішим браузером у світі. Люди просто ставили звичний браузер, знайомий їм з досвіду спілкування з комп’ютером.

Зрештою я хочу подякувати Тіму Бернерсу-Лі — винахіднику WorldWideWeb. Без його винаходу невідомо, як швидко людство почало б занурюватися в цифрові технології та як розвивалися б браузери. Тисячі веб-проектів могли б просто не з’явитися на світ.

Переклад статті “How the ‘Browser Wars’ Changed the Landscape of the Internet“